Якщо ви стали щасливим володарем двоколісного залізного друга, то саме час звернути увагу на аксесуари, без яких буде важко досягти комфорту та безпеки в поїздці. А з нашої статті ви дізнаєтеся, на які саме з них найкраще звернути увагу й чому. Час прочитання — 12 хвилин.
Безпека велосипедиста та комфорт пересування
Шолом: види й техніка підбору
І почнемо, мабуть з основного аксесуара велосипедиста — велошолома, який відповідає за безпеку нашої головної частини тіла.
Види
Такі моделі велошолома, як «full face», максимально закривають всю голову. Деякі з них нагадують шолом для мотоциклістів.
Величезний плюс полягає в тому, що він максимально забезпечує безпеку вашої голови при падінні, навіть з великої висоти. Підходить для всіх екстремальних видів велоспорту. З мінусів — навіть з урахуванням того, що зазначено наявність вентиляції, влітку в ньому досить жарко.
Велошлем-казанок теж добре захищає голову, але, на відміну від «full face», не має захисту вашої щелепи. З плюсів – хороший захист голови, а з мінусів – погана вентиляція.
Представником такої моделі є велосипедний шолом BBB BHE-50 Billy. Він досить універсальний, про що свідчить його використання і сноубордистами, і скейтбордистами, і любителями роликів.
Тепер розглянемо «крос-кантрі» або просто «класичний». Найпоширений вид велошолома. Він підходить для більшості велопрогулянок і велопоездок. Наприклад, Helmet Fox AS180070-11 у гарному дизайні:
Для екстремальних видів велоспорту брати не радимо, тому що шолом «крос-кантрі» зможе захистити вас лише від легких пошкоджень (це, мабуть, його мінус). Позитивний момент у тому, що він легкий і добре вентилюється, тобто в дуже спекотну погоду пересування в цьому шоломі буде комфортним.
І четвертий вид велошолома — «Time trial». Це вузькоспеціалізований шолом, що призначений для використання у велоперегонах. Його особлива аеродинамічна конструкція дозволяє зменшити опір зустрічного потоку повітря, чим полегшує рух спортсмена вперед до заповітної фінішної прямої.
Зазвичай велошоломи такого типу мають відмінну вентиляцією. За захистом він, напевно, близький до «крос-кантрі», тому його використання за рамками прогулянок і гонок недоцільне.
Техніка підбору
Насамперед надіньте велошолом на голову. Вам повинно бути комфортно в ньому, нічого не повинно тиснути, обв’язування ніде не повинне натирати. В іншому випадку знімайте та міряйте іншу модель, оскільки, якщо навіть злегка некомфортно при примірці, уявіть, у що це виллється після дво-, тригодинної поїздки.
Далі переходимо до наступного етапу — застібаємо велошолом і різко нахиляємо голову вниз. Якщо все залишилося на місці та нікуди не з’їхало, значить, ця модель підходить вам.
Один важливий нюанс, про нього говорять усі, хто стикався з шоломами, — якщо ви впали й досить сильно вдарилися велошоломом, краще поміняйте його, оскільки є ймовірність того, що шолом отримав пошкодження, яке неозброєним оком ви не побачите. І наступне падіння може стати для вас фатальним.
Взуття
Це дуже важливий і недооцінений елемент екіпування будь-якого велолюбителя, який цінує довгі й комфортні поїздки. Адже веловзуття є досить важливим гвинтиком, навіть шестерінкою, у передачі зусилля від вашої мускулатури в трансмісію велосипеда, при цьому оберігаючи вашу ногу від надмірних зусиль і травм.
Взуття для велосипеда можна розділити на два типи — безконтактне й контактне.
Безконтактне взуття — це спеціальні кросівки або кеди, підошва яких виготовлена з досить твердого полімерного сплаву, готового витримувати великі навантаження при зіткненні з поверхнею педалей. Наприклад, MTB Lifestyle CB-L05 з гнучкою підошвою, “дихаючими” матеріалами та спеціальним шипом для правильної зчіпки, вони забезпечують комфорт і безпеку при велопоїздці.
Не варто їх плутати зі звичайними кросівками, навіть якщо вони спортивні, адже звичайні кросівки мають м’яку підошву зі спіненого матеріалу, а раз так, то педаль під час тривалого руху буде просто передавлювати ступню, викликаючи дискомфорт. Плюс до всього в безконтактного веловзуття є велика кількість вентиляційних отворів і спеціальна та потужна шнурувальна система.
Контактне взуття зі свого боку ділиться на взуття для шосейних і для гірських велосипедів. Цей тип у пошані в професійних велосипедистів. Під нього використовуються спеціальні контактні педалі. Завдяки такому тандему нога щільно й впевнено сидить на поверхні педалі й велосипедист може не тільки тиснути на неї, але й тягнути, що значною мірою полегшує пересування по маршруту. Не завжди контактна пара зручна, наприклад, при русі пересіченою місцевістю вона може банально заважати.
Чудовим прикладом послужать велотуфлі Sidi Ergo 4 Carbon Composite Lucido зі стильним дизайном, карбоновою підошвою та фіксатором для п’яти. Це веловзуття продумане до дрібниць для максимального комфорту й довгої служби.
Тепер торкнемося правил підбору взуття. Насамперед треба виходити з того, як воно сидить на вашій нозі, чи зручне вам, чи не тисне десь (розносити таке взуття не вийде через жорстку колодку), чи не натирає шов. Тому якщо є найменший дискомфорт, то переходьте до огляду іншої пари. Якщо купуєте веловзуття дистанційно, враховуйте, що в різних виробників один і той самий розмір може “плавати”. Якщо ви зважилися на покупку без примірки, то потурбуйтеся про те, щоб вийшло повернути товар, який не підійшов, у строк, що дозволений законодавством.
Наколінники й налокітники
Це наступні важливі елементи екіпування. В обох цих аксесуарів суть одна — вони призначені для захисту ваших колінних і ліктьових суглобів. Колінний суглоб за травмами стоїть на першому місці. Сам забій у будь-якому іншому місці може й не такий страшний, а ось травма коліна запросто може привести до інвалідності. Тому відмахуватися від такого роду захисту не варто.
Почнемо з наколінників. Умовно їх можна розділити на дві групи. Перша — це стандартний варіант, який захищає від ударів тільки колінну чашечку. Друга група — колінно-гомілкове екіпування.
Цей тип захисту закриває не тільки колінний суглоб, але й майже всю гомілку, що теж важливо, бо сильний удар або перелом гомілки може також привести до інвалідності.
Налокітники, як і наколінники, ідуть двох типів — чистий захист ліктя або захист ліктя та передпліччя.
Найголовніше, щоб і налокітники, і наколінники щільно фіксувалися на своєму «посадковому» місці та в жодному разі не тиснули й не натирали, інакше це виллється в досить неприємні відчуття при використанні. Обов’язково повинна бути хороша вентиляція суглобів.
Велоперчатки
Налокітники та наколінники наділи — захистили суглоби, тепер непогано було б захистити руки, а саме — долоні й зап’ястя. Велоперчатки так само можна розділити на два типи. Перший — звичайнісінькі рукавички, які просто пом’якшують тиск грипс на руки й захищають шкіру від пошкоджень при падінні. Хорошим прикладом можуть послужити VENZO VZ-F29-007, що гарантують гарний захист, надійну фіксацію, комфорт та спортивний дизайн.
А ось другий тип більше застосовується професіоналами в екстремальних видах велоспорту, і має підвищений захист. У них використовуються спеціальні накладки, які виготовлені з удароміцного пластику. Розташовуються ці накладки на внутрішній стороні долонь, із зовнішньої зазвичай закриваються фаланги пальців і кісточки. Знову ж, гарні рукавички повинні вентилюватися для того, щоб руки не потіли. Наприклад, велоперчатки VENZO VZ-F29-006 із пальцями з неопрена стануть відмінним вибором професіонала, гарантуючи зручність, комфорт і надійний захист.
Які рукавички вибрати — з пальцями чи без — справа вашої зручності.
Велошорти
Так, голову, руки й ноги захистили, тепер настав час найважливішої п’ятої точки опори. Як не дивно, але про неї варто теж подбати, особливо, якщо ваші велопрогулянки тривають не годину та не дві.
Хороші велошорти з прокладкою («памперсом») шиються з якісної зносостійкої тканини й складаються десь з 8 фрагментів (чим більше фрагментів, тим більше велотруси повторюють анатомію вашого тіла). Тканина на них повинна бути еластичною та не збиратися в складки.
Якісна прокладка повинна бути цільною, не вузькою, не широкою та не сильно товстою. Вона повинна добре вбирати вологу, а також забезпечувати вентиляцію. Наприклад, велошорти Sidi Diva Short No.2145 виконані з урахуванням анатомічних особливостей жіночого тіла, відмінно справляються із захистом від ударів і натирань при їзді, добре вбирають і виводять вологу.
Основне завдання велотрусів із прокладкою — забезпечити комфортнішу посадку на сідло (тобто ваш комфорт під час руху), а також вберегти вашу внутрішню поверхню стегон від стирання об це сідло.
І запам’ятайте, коли вибираєте велошорти, при примірці вони повинні сидіти на вас трохи мішкувато, зате при посадці на велосипед вони точно візьмуть вигини вашого тіла. Це не говорить про те, що вони повинні бути вам завеликі.
Крила
Тепер безпосередньо торкнемося аксесуарів для самого велосипеда. Крила — це необхідний аксесуар для захисту вас і вашого байка від бруду, хоча не всі велолюбителі вітають їх встановлення (а на деяких моделях банально відсутнє кріплення).
Перше та найважливіше правило — ширина крил не повинна бути вужче за покришки вашого велосипеда, інакше весь захист зведеться нанівець. Не забуваємо про відповідність розміру крил до діаметра коліс вашого байка. Далі вам варто звернути увагу на наявність кріплень для захисту — чи є вони та які.
Крила можна розділити на три типи — короткі, довгі, стаціонарні й швидкоз’ємні. Матеріалом виготовлення може виступити як пластик, так і метал (сталь або алюміній). Найбільший захист ви, звичайно ж, отримаєте при використанні стаціонарних повнорозмірних крил.
Тому якщо ви не хочете зібрати весь бруд, що летить з під передніх і задніх коліс, на себе, то вам варто подбати про придбання захисту у вигляді крил на ваш велосипед.
Педалі
Усі велосипеди, що купуються вами, ідуть із педалями, але, як зазвичай це буває, виробник економить саме на цій частині. І, скажемо чесно, якщо велосипед вам потрібен лише для рідкісних вилазок, то оригінальні педалі можуть прослужити вірою та правдою досить довгий час і можна пропустити цей абзац.
Почнемо зі звичайних педалей, так би мовити прогулянкових, які здебільшого стоять майже на всіх великах (особливо в економ-варіантах).
Зазвичай це педалі, які виготовлені повністю з пластику з рідкісним включенням металу. При ніжному ставленні можуть прослужити довгу службу.
Наступний вид — педалі-платформи або «топталки». Ними комплектуються байки тих виробників, які турбуються про своє ім’я. Чому «топталки»? Бо зазвичай їх використовують на гірських велосипедах і, піднімаючись вгору по схилу, велосипедист знаходиться в положенні стоячи та як би втоптує педалі вниз, використовуючи свою вагу для полегшення подолання нахилу.
Цей тип педалей можна назвати досить універсальним, адже він підходить як для дитячих та прогулянкових велосипедів, так і для гірських і туристичних. Поверхня «топталок» має ряди шипів або зубців по краю педалі для забезпечення гарного контакту із взуттям велосипедиста, виключаючи зісковзування ноги з педалі, яке може привести до досить серйозних травм, особливо, якщо наїзник знехтував повним захистом ноги.
Контактні педалі — це вже більше для професіоналів. Адже для того, щоб екіпувати ваш байк такими педалями, потрібно витратити значні фінанси, плюс до всього до них в обов’язковому порядку треба придбати спеціальне контактне взуття з шипом на підошві.
Сенс контактних педалей полягає в тому, що шип на взутті заходить у зачеплення з педаллю, що дозволяє велосипедисту не тільки штовхати її униз, але й тягнути вгору.
Підвид контактних педалей — напівконтактні. З одного боку педалі знаходиться механізм контактної педалі, а зі зворотного боку — звичайна «топталка».
Цей компромісний тип педалей популярний у велосипедистів, які катаються не лише в спеціальному взутті, але й полюбляють поїздити у звичайних кросівках.
І останній тип педалей — це тукліпси, свого роду стремена для велосипедиста, педалі-платформи з ремінцями-фіксаторами.
Можна сказати, що це щось середнє між «топталками» і контактними педалями. Тут немає механізму кріплення й прив’язаного до них спецвзуття, але є можливість тягнути педаль угору.
Велокрісла для дітей
Якщо ви плануєте привчати свою дитину з раннього віку до велопрогулянок, тоді вам необхідно подбати про покупку велосипедного крісла для дітей. Вони діляться за типом кріплення: на раму, на багажник, на підсідельну трубу.
Велокрісло з кріпленням на раму має свої мінуси й плюси. По-перше, обмеження за вагою дитини: не більше 15 кг. Дитині добре — вона бачить усе перед собою, і весь час перебуває у вашому полі зору.
При такому кріпленні звичне «педалювання» вашого велосипеда неможливе. Для того, щоб мати можливість крутити педалі, вам доведеться розвести ноги в боки, що трохи незручно, особливо при їзді на великі відстані.
Велокрісло на багажник має жорстке кріплення, іде для дітей до 26 кг і має систему регулювання кута нахилу, тобто можливо встановити таке положення крісла, в якому дитині буде зручно подрімати.
Але є й недолік — майже повна відсутність амортизації, тобто ваш малюк відчує всю красу купин і вибоїн.
Велосипедне крісло з кріпленням на підсідельну трубу кріпиться до рами за допомогою спеціального замка.
Крісло має систему регулювання положення, а проблеми з амортизацією відсутні.
Тому якщо хочете вибрати гарне крісло крісло для вашої крихти, насамперед визначитеся з місцем встановлення й кріпленням, після чого зверніть увагу на саме крісло — бажана наявність системи регулювання нахилу, бічного захисту, м’якої підкладки, широких бортиків для ніг (вбережуть від попадання ніг у колеса), ременів безпеки (особливо, якщо дитина перебуває позаду вас) та обов’язкової вентиляції.
Не забуваємо про велошолом і для дитини.
Велобогажник
Багажник необхідний, в основному, для перевезення вантажу або встановлення велокрісла. Він може кріпитися як ззаду, так і спереду велосипеда. Єдине, при передньому кріпленні не бажано його сильно навантажувати, оскільки це впливає на керованість. Хоча і є моделі, виробники яких говорять про допустиме навантаження в 25 кг, але досвідчені люди не радять навантажувати передній багажник понад 10 кг. А при великій кількості речей використовувати паралельно задній багажник, розподіливши вагу: 70% на задній і 30% на передній.
Діляться багажники за типом кріплення на раму велосипеда. Найнадійніший той, що кріпиться на пір’я заднього трикутника.
Наступний багажник можна назвати швидкознімним, він кріпиться на підсідельний штир, але через таке кріплення можеперевозити невелику вагу.
Додатково до велобагажника йдуть спеціальні сумки, які отримали назву “велоштани”. Зроблені за принципом сідельних сумок для мотоциклів.
Фляга для води чи гідратор
Баланс рідини в організмі людини життєво необхідний для його нормального функціонування. А нестача води призведе до дефіциту змащувальної речовини в колінних суглобах. Тому велосипедисту варто потурбуватися про її наявність перед поїздкою.
Можна, звичайно, просто взяти воду в пластиковій пляшці з магазину й гадати, як її везти, а можна купити спеціальну флягу, яка добре фіксується в надійному фляготримачі.
Ці фляги мають масу переваг перед звичайними ПЕТ-пляшками — це й спеціальний клапан із додатковою кришкою, яка закриває клапан від бруду, що летить, і фляготримач, що дозволяє дістати й повернути на місце флягу без зупинки велосипеда. А ще є термофлягі, які дозволять зберегти приємну прохолоду води під час спекотної погоди. І, звичайно, можливість багаторазового використання.
Зазвичай фляги виготовляються або з пластику, або з алюмінію. Обсяг варіюється від 0,5 до 1 л. Для коротких поїздок можна вибирати обсяг 0,5–0,75 л, а на триваліші — 1 л.
Є ще фляга для «ледачих», називається гідратор. Це, по суті, герметична ємність, яка розташовується в рюкзаку, а іноді — у сідельних сумках, із трубкою зі спеціальним елементом перекриття потоку води (клапаном). Наприклад, рюкзак Zefal Z Hydro M (7061B) із гідратор 1,5 л:
Вибирають гідратор за основними чотирьма характеристиками — це корисний об’єм резервуара (від 1,5 до 3 л), тип матеріалу, з якого виготовлений резервуар (бажано купувати з маркуванням BPA-free або FDA), трубка й клапан (зазвичай трубка виготовляється з поліуретану, а ось клапани бувають двох типів — яке спрацьовує від накушування та з поворотним елементом). Додатково до гідратора можна придбати чохол.
Велокомп’ютер
Велокомп’ютер — це пристрій для збору та відображення статистичних даних про вашу поїздку. Тут і швидкість пересування (як поточна, так і середня), і дистанція, пройдена вами, і витрачений у дорозі час, а також каденс (частота обертання педалей, іде на дорожчих моделях і призначена, імовірніше, для професійних спортсменів, що стежать за правильним педалюванням для уникнення травматизму).
Бувають дротові й бездротові. Другі, відповідно, дорожчі.
Велосумка
Велосипедна сумка рано чи пізно стає необхідністю будь-якого велосипедиста, починаючи від маленької підсідельної, в якій зберігаються такі необхідні речі, як ЗІП, і закінчуючи великими сідельними сумками для речей.
У підсідельній сумці зазвичай перевозять такі речі, як ключі, латки й клей на випадок пошкодження колеса, ніпель та ін. Кріпиться вона за допомогою ременів і кронштейнів або на (під) раму, або фіксується на підсідельний штир.
Велосумка на руль теж досить зручна й швидко під’єднується. Вона дозволить перевозити електронну техніку або швидкий перекус і забезпечує зручний доступ до смартфона.
Сумка на багажник призначена для перевезення об’ємних речей. Це гарна підмога для велотуристів. Бувають із кріпленням як на задній, так і на передній багажник.
Безпека на дорозі
Велофари
Купувати чи не купувати на свій велосипед фару (ліхтар) — справа особиста. Якщо ви, наприклад, катаєтеся тільки у світлий час доби, то, звичайно, немає гострої необхідності. Хоча, скажімо, пізньої осені починає рано темніти та в сутінках, з огляду на наші дороги з ямами й відкритими люками, можна непогано «скупитися». Але вибір тільки за вами.
Фара виконує дві важливі функції. Перша — освітлення дороги попереду велосипедиста, а друга — позначення на дорозі самого велосипедиста.
Основні параметри для вибору:
- за освітленням (яскравість і потужність світлового потоку);
- способом кріплення на велосипеді;
- способом живлення — акумулятор або генератор. Якщо акумулятор, то це може бути як виносний, так і вбудований (що в деяких випадках незручно);
- вартістю (не завжди висока ціна — ознака правильного рішення).
Світловий потік вимірюється у фізичних одиницях — люменах (лм). Чим їх більше, тим краще освітлюється все навколо вас. Наприклад, кілька десятків люменів можуть освітити дорогу під ногами, не більше. Тому для поїздок на велосипеді в нічний час доби необхідні ліхтарі не менше 300 лм. І не забувайте, чим він потужніший, тим швидше сяде джерело живлення (тому не завжди зручні вбудовані акумулятори). Важливий і кут розсіювання, щоб, крім дороги, ви могли ще бачити й узбіччя (інакше може виникнути тунельний синдром під час руху). Звичайно, можна ще на додаток використовувати або налобний ліхтар, або ліхтар, який кріпиться на шолом.
Кріплення ліхтарів здійснюється за допомогою спеціальних кронштейнів. Головне, щоб фара була закріплена надійно та не бовталася, а елементи керування були в зоні досяжності. Також зверніть увагу на вологозахист.
Ще один важливий елемент, який виділяє велосипедиста на дорозі, — задній червоний габаритний ліхтар, який зазвичай працює в миготливому режимі. Тут важливі — надійне кріплення, живлення та час роботи.
Катафоти
Якщо фара на велосипед встановлюється за бажанням або за необхідності, то катафоти — це обов’язковий акксесуари, який закріплений на законодавчому рівні. Завдяки цим світлоповертальним елементам, ви помітні іншим учасникам руху здалеку у вечірній час і в умовах поганої видимості на відстані близько 150 м при ввімкнених фарах ближнього світла та близько 400 м на дальньому світлі.
Катафоти йдуть у трьох різних кольорах і кожному кольору передбачено своє місце кріплення: червоні кріпляться ззаду, білі — попереду, а помаранчеві — з боків коліс на спиці. Це необхідно для того, щоб учасники руху розуміли, що вони бачать — чи те рух велосипедиста вперед, чи на зустріч або ж він виконує маневр.
Ще один важливий елемент вашої «видимості» на дорозі — це світловідбівний одяг або елементи на одязі у вигляді смужок. Якщо ви, крім фар і катафотів, оснастите одяг світловідбівними смугами та одягнете спеціальний жилет, то піднімете свою безпеку на дорозі на досить високий рівень.
Дзеркала
Навколо цього аксесуара точиться безліч суперечок і конфліктів на форумах між прихильниками і противниками дзеркал на велосипедах. Скажімо так, навіть якщо ви встановите дзеркала, то крутити головою на всі боки все одно доведеться, для отримання додаткової інформації про дорожню ситуацію, оскільки дзеркала бокового виду дають дуже обмежений кут огляду та вони мають свої мертві зони.
Велосипедні дзеркала можуть кріпитися не тільки на сам велосипед. Є моделі, які кріпляться безпосередньо на шолом.
Кріпиться воно за допомогою клею або на липучку. Це дуже маленьке дзеркальце, яке до того ж сферичне й не дає можливості отримати точну інформацію про дорожню ситуацію позаду вас.
Стандартне кріплення — на руль велосипеда.
Якоюсь мірою це кріплення незручне й небезпечне для самого дзеркала, оскільки при падіння ймовірність його виживання доволі мала.
Безпека велосипеда
Паркувальний замок
Важливе питання для всіх велолюбителів — збереження велосипедів під час їх короткочасної розлуки. Розглянемо кілька видів велозамків.
Тросовий замок. У них використовується трос різноманітного перетину. Чим він буде товщим, тим складніше буде перекусити його, хоча болторіз із довгими ручками або арматурні ножиці швидко вирішать це питання, навіть із товстим тросом. Стандартні діаметри, які є в продажу: 6–12 мм і 18 мм. До його переваг можна віднести легку вагу та гнучкість.
Велозамок U-lock. Основна перевага — це розжарений U-образний пруток, який перекусити буде важкувато. З мінусів відзначимо вагу виробу (близько 2 кг у хороших моделях) та обмеженість у використанні (через жорстку форму).
Ланцюговий замок. Основою такого замку є ланцюг. Досить непоганий захист вашого байка в разі, якщо там використані товсті розжарені ланки (обов’язково заварені) у купі з гідним замком. З недоліків — велика вага (2–3 кг).
А якщо ви будете використовувати як мінімум 2 види замків, то це серйозно ускладнить життя любителям легкої наживи (особливо, якщо це буде замок U-lock у кооперації з ланцюговим).
Ремонт
Насос
Насос, як і багато, про що писали, дуже важливий. Без цього аксесуара не варто виїжджати. Навіть якщо проколи для вас — не таке часте явище, все одно час від часу шини вимагають підкачки. Для зручності вам необхідно як мінімум два насоси — стаціонарний для дому та портативний у дорогу.
Отже, перш ніж вибирати насос, необхідно визначити яким із трьох типів ніпеля оснащені ваші колеса. Це може бути:
- DV ( «Dunlop», велосипедний) — звичайний, який раніше часто зустрічався, ніпель для велосипедів. До речі, вже морально застарілий.
- SV або FV («Presta», спортивний французький) — діаметр отвору близько 6 мм, найчастіше зустрічається в гірських і шосейних велосипедах. Головку ніпеля перед накачуванням необхідно трохи відкрутити. Це новий стандарт для шин із великим тиском, порядку 4,2–9 бар.
- AV (Shrader) — він же автомобільний ніпель, має збільшений діаметром, порядку 8–8,5 мм. В основному йде на колесах гірських і призначених для екстремальної їзди велосипедах, найпоширеніший вид ніпеля.
Визначивши тип ніпеля, варто розглянути самі насоси.
Стаціонарний — ідеальне рішення для гаража або будинку. Ви зможете швидко й без особливих зусиль довести тиск у шинах до необхідного. Сучасні моделі майже всі комплектуються манометрами. Не дуже підходить для поїздок і прогулянок, оскільки громіздкий і важкий.
Рамні — це насоси невеликого розміру, які можливо розмістити в спеціальних кріпленнях на рамі велосипеда. Зручні тим, що не займають зайвого місця, досить легкі й досить зручні у використанні.
Мінінасоси або як ще їх називають туристичні, мають розмір ще менший за рамні. Закріпити на велосипед можливості не буде, розмір у них до 20 см. Тому місце їх проживання — велосумка або рюкзак.
Насоси високого тиску призначені для підкачки вилки та амортизаторів. Вони мають малу камеру, тому якщо вирішите раптом качати ними шини, то це буде досить довгий процес.
Набір ключів
У кожного велосипедиста під рукою завжди повинен бути мінімальний набір інструментів. Ніхто не говорить, що із собою треба тягати ящик з інструментами, але такі з них, як шестигранники, викрутка (хрестоподібна й плоска), спицевий ключ, ніж, повинні бути в сумці з інструментом, а сумка — висіти на рамі. Для того щоб розсип ключів не дзвенів у вашій сумці, можна придбати мультитул. А для того, щоб не заморочуватися з пошуком і придбанням окремо кожного необхідного інструменту, можна купити готове рішення у вигляді набору, та ще й заощадити.
Ремкомплект для покришок і шин
Прокол колеса — річ неприємна, та ще й часта. І якщо не потурбуєтесь про ремкомплект або велоаптечку, як його ще називають, доведеться або котити, або нести вашого залізного друга до самого будинку або найближчого шиномонтажу.
Велоаптечка повинна містити заплатки, клей, абразивну шкірку, пластикові гачки для розбортування колеса, а якщо ще буде рідина для знежирення, то ремкомплект можна вважати повним.
Велосипедне мастило
Велосипедне мастило, а вірніше мастило для велосипедного ланцюга, грає важливу роль у догляді за вашим залізним конем. Їздити на сухому й незмащеному ланцюгуми б не радили. Як правило, це призводить до швидкого його зносу, а слідом і всієї трансмісії. Тому дешевше придбати спеціалізоване мастило й приділяти 5–10 хвилин на чистку та змащування ланцюга. Головне правило — це змащений ланцюг усередині, а зовні — сухий і чистий. Існує кілька видів мастила.
- Мастило для вологих і мокрих умов експлуатації (Wet). Цей тип мастила використовується під час поїздок у погану погоду.
Мастило для ланцюга Hanseline Kettenfett, 250 мл (консистентне)
Це гарне змащення на основі літієвого згущувача із застосуванням мінерального масла. Воно відмінно протистоїть волозі та корозії, володіє довготривалим ефектом.
- Мастило для сухих умов експлуатації досить часто у своєму стані має таку складову, як тефлон. Завдяки наявності такої присадки мастило має сильний пилевідштовхуючий ефект.
Ще існують мастила, які містять кераміку і, за словами виробників, створюють на поверхні дотичних деталей захисне покриття, яке посилює зносостійкість. Наскільки це ефективно, можна дізнатися, лише почавши його використовувати.
Ось, мабуть, і всі основні аксесуари , які необхідні для безпечного та комфортного катання на велосипеді. Якщо у вас є, чим доповнити цей список, і можете поділитися ідеєю зі свого досвіду їзди на велобаку, ласкаво просимо в коментарі.
Також за темою:
- Користь від велосипеда — навіщо нам двоколісний друг?
- Вибираємо велосипед для сезону 2019 року
- Електровелобайк і гірський велосипед — порівняння!
- Як вибрати гірський велосипед: розбираємо питання детально
- Як вибрати шосейний велосипед
- Який велосипед вибрати: класичний чи електро?
- Як вибрати собі персональний електротранспорт
