Протягом декількох десятиліть у наукових колах не вщухали запеклі суперечки на предмет існування теоретично передбаченої у минулому столітті форми матерії – «екситоній». Ця складова частка є свого роду бозоном, утворення якого відбувається за рахунок з’єднання «дірки» та електрона.
Нагадаємо, що «дірка» – це, власне, місце, в якому не вистачає електрона. І хоча воно не є часткою, але багато в чому поводиться, як частка й має позитивний заряд. А утворення цього відбувається за рахунок перезбудження електрона, який стрибає зі свого енергетичного рівня на інший енергетичний рівень, залишаючи на своєму місці цю саму «дірку».
Оскільки «дірка» має позитивний заряд, вона притягує електрон, який має негативний заряд, і на місці цього утворюється складова частка, вже відома нам як «екситон». А конденсат, що складається з безлічі «екситонів», це і є новий вид матерії – екситоній, що володіє надпровідністю й надтекучістю.
Довгий час вчені не могли розрізнити екситоній від так званої фази Пайерлса, що має таку ж структуру. Але команда професора фізики Пітера Аббамонта (Peter Abbamonte) разом із колегами з Університету штату Іллінойс, Берклі та Амстердамського університету провели модернізацію існуючого обладнання. А саме: спектрометр EEL (втрати енергії електрона) з кутоміром, щоб точно виміряти імпульс електрона.
Використовуючи цей спектрометр, вченим вдалося виміряти в перший раз колективне збудження низькоенергетичних бозонних частинок. Для доказу існування екситонів ця група вивчала кристали, леговані діхлоргідратом діхалкогеніда титану (1T-TiSe2). Їм вдалося відтворити свої результати п’ять разів.
За словами Аббамонта, отриманий результат має «космічне значення». Це і справді революційне відкриття, яке дасть поштовх для безлічі нових відкриттів і проривів у науці. Згадайте, що дало відкриття напівпровідників і надпровідності. Найпростіше – це комп’ютери, без яких ми зараз вже не можемо уявити собі життя. Ми будемо й надалі стежити за відкриттями вчених, щоб тримати вас у курсі усіх подій.
Джерело: dailymail.co.uk
