Трильйони доларів приховані на поверхні Місяця – розпочата гонка за гелієм-3?

Космічне агентство Індії поставило перед собою амбітні цілі. По-перше, вони хочуть відправитися туди, де раніше не ступала жодна з країн світу – до південної область на зворотному боці Місяця. І як тільки вони туди доберуться, то почнуть вивчати можливість і потенціал видобутку енергії, а це трильйони доларів.

У жовтні цього року до поверхні Місяця буде відправлений ровер, щоб досліджувати незаймані території на поверхні супутника та проаналізувати зразки кори на наявність ознак води й гелію-3. Кількість цього ізотопу обмежена на Землі, але настільки рясніє на Місяці, що теоретично він може задовольнити глобальні потреби в енергії на нашій планеті протягом 250 років (за іншими даними й зовсім 5 000 років).

«Країни, які матимуть можливість доставки цього джерела енергії з Місяця на Землю, будуть диктувати правила гри в цьому напрямку, – сказав К. Сіван (K. Sivan), голова Індійської організації космічних досліджень. – І я хочу очолити це».

Ця місія зміцнила б місце Індії серед флоту дослідників, які прагнуть потрапити на Місяць, Марс та інші планети й супутники для наукових, комерційних або військових цілей. Уряди США, Китаю, Індії, Японії та Росії конкурують зі стартапами й мільярдерами: Ілоном Маском, Джеффом Безосом і Річардом Бренсоном, за запуск супутників, роботизованих посадкових апаратів, космонавтів і туристів у космос.

Посадка ровера – це один з перших кроків у передбачуваній серії для ISRO (Indian Space Research Organisation – Організація космічних досліджень і розробок Індії), яка включає в себе розміщення космічної станції на орбіті і, можливо, індійську команду на Місяці.

«Ми готові й чекаємо», – сказав Сіван, інженер з аеронавтики, який приєднався до ISRO в 1982 році. «Ми вже підготувалися до цієї програми». Майбутній запуск Chandrayaan-2 включає в себе орбітальну станцію, посадковий апарат і ровер.

Шестиколісний транспортний засіб, що працює на сонячній енергії, буде збирати інформацію протягом як мінімум 14 днів і досліджувати площу в радіусі 400 метрів від місця посадки. Ровер відправить зображення до посадкового апарату, а посадковий апарат, у свою чергу, передасть їх в ISRO для аналізу.

Основним завданням буде пошук родовищ гелію-3. Сонячні вітри активно бомбардували Місяць величезними кількостями гелію-3, тому що він не захищений магнітним полем, як Земля.

Присутність гелію-3 була підтверджена в зразках Місяця, привезених місіями Аполлона, а астронавт Аполлона-17 Харрісон Шмітт, геолог, який прогулювався Місяцем у грудні 1972 року, є активним прихильником видобутку гелію-3.

«Вважається, що цей ізотоп допоможе забезпечити безпечнішу ядерну реакцію в термоядерному реакторі, оскільки не є радіоактивним і не буде утворювати побічних небезпечних відходів», – ідеться в заяві Європейського космічного агентства.

За оцінками фахівців, Місяць містить у собі 1 млн метричних тонн гелію-3. Чверть цього обсягу реально доставити на Землю, сказав Джеральд Кульцінскі (Gerald Kulcinski), директор Інституту технологій термоядерного синтезу Університету Вісконсін-Медісон і колишній член Консультативної ради NASA.

Цього достатньо, щоб задовольнити нинішні енергетичні потреби нашого світу принаймні на найближчі два, а, можливо, і п’ять століть, сказав Кульцінскі. Він оцінив вартість гелію-3 приблизно в $5 млрд за тонну, а це означає, що 250 000 тон буде обчислюватися трильйонами доларів.

Безумовно, є безліч перешкод, перш ніж матеріал може бути використаний – у тому числі логістика збору і доставки назад на Землю й будівництво термоядерних електростанцій для перетворення матеріалу в енергію. Але безумовно, усі витрати окупляться з лишком.