ТОП-10 найважливіших досягнень в освоєнні космосу

12 квітня 1961 року на земну орбіту був виведений «Восток» – перший у світі космічний апарат з людиною на борту. З цього моменту й відзначається День космонавтики.

Свято змусило зануритися у спогади, пов’язані з успіхами людства в цій області. Тримайте-но наш ТОП-10 найбільш значущих досягнень в освоєнні космосу за останні десять років. А якщо ми щось упустили, і ви вважаєте, що добірку можна доповнити іншими, не менш важливими проривами людства, сміливіше висловлюйтеся в коментарях.

Зміст

1. «Найзадовільніше місце для життя» у космосі – екзопланета LHS 1140b
2. Місія орбітального телескопа Кеплера і запуск супертелескопа TESS для пошуку екзопланет
3. Космічний апарат уперше в історії сів на поверхню комети, що рухається
4. Отримані зразки астероїдного грунту
5. Запуск у космос надважкої ракети Falcon Heavy з Tesla на борту
6. Ювілей марсохода Curiosity – 2000 днів на Червоній планеті. Відкриття та кроки на шляху до колонізації Марса
7. Вода на Місяці
8. Життя в системі TRAPPIST-1
9. Перші знімки кілець Сатурна та сліди життя на Енцеладі
10. Гравітаційні хвилі

Рекомендуємо:

• Яким буде наше майбутнє: прогнози футурологів і наукові відкриття
• З точки зору науки: найгучніші наукові відкриття
• ТОП-5 технологій від NASA, які врятують світ
• Інновації та технології, що змінюють майбутнє медицини
• Що рік 2018 нам готує
• 10 інноваційних технологій 2018 року
• ТОП-10 фільмів про космос, які варто подивитися (або переглянути)

«Найзадовільніше місце для життя» у космосі – екзопланета LHS 1140b

У 2017 році астрономи повідомили про відкриття екзопланети LHS 1140b. І кажуть, що це «найкраще місце для життя» за межами Землі.

Ще одна планета, на якій можна жити

LHS 1140b відносять до класу суперземель, тобто планет, маса яких перевищує масу Землі. І LHS 1140b в 1,4 рази більша за Землю. Ще й у сім разів важча (завдяки високій щільності).

На думку астрономів, LHS 1140b складається переважно з кам’яних порід. Планета знаходиться в так званій зоні Золотовласки, у межах якої може існувати рідка вода. І це збільшує шанси на те, що на ній могло виникнути життя.

До речі, днями вчені вкотре звинуватили Проксиму Центавра b, що обертається в межах зони населеності своєї зірки, найближчу до нас екзопланету,  у неможливості існування там життя.

І ви знаєте, людство вже давно шукає «шляхи відходу» на разі, наприклад, попадання в Землю великого астероїда. Адже долю динозаврів повторювати не хочеться. Як відомо, вбив їх астероїд, що занурив Землю в темряву на два роки.

Хлопці з NASA вважають, що приблизно раз на десять тисяч років залізний або кам’яний астероїд розміром з футбольне поле може врізатися в поверхню Землі, викликавши досить великі цунамі, здатні затопити прибережні райони.

І боятися потрібно астероїдів у сотню метрів у поперечнику. «Зустріч» з такими гігантами чревата вогняними штормами з нагрітих осколків. Світло Сонця закриє пил, що знищить усе живе на планеті, а ті, що вижили будуть приречені на голод.

До слова, днями в Мережі з’явилася інформація про зірку, що загрожує усій Сонячній системі, – Глізе 710. Кажуть, вона наближається до нас із сузір’я Змії з неймовірною швидкістю в кілька десятків кілометрів на секунду та може призвести до гігантських вибухів у нашій системі зірок. На думку астрофізиків, гравітаційний ефект такого польоту може знищити Сонячну систему.

Зараз Глізе 710 знаходиться на відстані в 63 світлових роки від Землі, проте ймовірність зближення її орбіти з нашою системою висока – більше 85%.

Астрофізики відзначають, що в історії астрономії вже зустрічалися наближення блукаючих зірок, під час існування Сонячної системи в тому числі. За їхніми даними, за останні два мільйони років до нас наближалися не менше дев’яти зірок.

Як би там не було, нам, людям, потрібна добре фінансована космічна програма, яка дозволить виявити небезпечний об’єкт задовго до того, як він вразить планету, і космічний апарат, який зміг би за допомогою направленого вибуху збити небезпечний об’єкт з курсу.

Місія орбітального телескопа Кеплера та запуск супертелескопа TESS для пошуку екзопланет

Орбітальний телескоп Кеплера (Kepler) запустили в космос ще у 2009 році. І вже за перші три роки роботи він зміг виявити більше 3 500 потенційних екзопланет.

У 2013 році гіроскоп, що забезпечує стабільність орієнтування космічної обсерваторії, вийшов з ладу, і місія на рік була перервана. Астрономи вирішили використовувати для стабілізації тиск сонячного випромінювання. І в 2014 році почався новий етап роботи Kepler – місія К2. Вона триває й сьогодні.

Правда, у березні цього року надійшло повідомлення від NASA, що Kepler незабаром завершить свою роботу. Відзначається, що у телескопа закінчуєтья паливо, необхідне для роботи двигунів, що орієнтують апарат у просторі. І без цього немає можливості продовжувати наукову програму.

16 квітня американське космічне агентство NASA планувало запустити в космос з флоридського космодрому на мисі Канаверал TESS (Transiting Exoplanet Survey Satellite) – орбітальну обсерваторію нового покоління, що відрізняється наявністю дзеркала, діаметр якого становить 650 см.

Воно дозволить уловлювати набагато більше світла, визначаючи планети, де може бути вода. Повідомляється, що дальність зору TESS у 400 разів більша, ніж у Kepler. І TESS продовжить його місію.

На цей супертелескоп покладаються великі надії з виявлення декількох тисяч екзопланет. За два роки TESS обстежує понад 200 тисяч зірок, що знаходяться у відносній близькості від Сонця.

Запуск ракети Falcon 9, яка повинна вивести на орбіту новий телескоп NASA, був відкладений. За попередніми даними, його планують здійснити 19 квітня. В офіційному акаунті SpaceX у Twitter вказується, що апарат «знаходиться у відмінному стані та в будь-який момент готовий до запуску».

SpaceX відкладає запуск нового «мисливця за планетами»

А що стосується відкриттів «Кеплера», серед них відзначимо виявлення у 2015 році газового гіганта з чотирма сонцями, який трохи більший за Нептуна.

Серед цікавих знахідок телескопа й Kepler-452b – «зведений брат» нашої планети. Назвали його Землею 2.0. Kepler-452b, будучи в п’ять разів важче, ще й ширше (на 60%). І якби ми могли жити на цій екзопланеті, то важили б у два рази більше, ніж тут, на Землі.

Фахівці NASA, що працюють з телескопом Кеплера, у 2011 році також повідомили про першу в історії підтверджену екзопланету в населеній зоні, яка подібна до Землі. Це – Kepler-22b.

А сьогодні вже стали відомі плани NASA щодо фінансування технологічних проектів, які можуть вивести космічні дослідження, що проводяться людьми й роботизованими апаратами, на новий рівень.

Аерокосмічне агентство має намір інвестувати кошти у 25 технологічних проектів. Багато з них досить оригінальні.

Так, у рамках концепту Shapeshifter для дослідження Титана, супутника Сатурна, пропонується використовувати безліч роботів, здатних об’єднуватися в різні форми.

А ще очікується, що можна буде зв’язати робота та астронавта своєрідною пуповиною для того, щоб розвантажити останнього й перенести його систему життєзабезпечення з заплічного простору на роботів (проект Biobot).

Є й інші доцільні проекти, у тому числі PROCSIMA (променева рухова установка для міжзоряних місій), SPARROW (робот, що приводиться в рух парою, який призначений для дослідження океану), Marsbee (рій літаючих роботів, що підтримують марсохід).

• NASA показало робота, призначеного для пошуку інопланетного життя
• Влада штучного інтелекту і роботи

Космічний апарат уперше в історії сів на поверхню комети, що рухається

Якщо конкретніше, поверхня комети Чурюмова-Герасименко. І шлях до неї зайняв цілих десять років. Космічний зонд отримав назву «Розетта». І його посадку на поверхню комети вважають «кульмінацією подорожей у космос».

Отримані зразки астероїдного грунту

А це крок до промислового видобутку корисних копалин на астероїдах. У 2014 році був запущений японський апарат “Хаябуса-2», призначений для доставки зразків грунту з астероїда класу C. Так називають темні вуглецеві об’єкти. Сьогодні вважається, що вони найбільш поширені в Сонячній системі, для дослідників представляють великий інтерес.

Влітку 2018 року «Хаябуса-2» повинен досягти своєї мети – астероїда Рюгу (162173), з якого він візьме зразки грунту та відправиться назад. Підлітаючи до астероїда, «Хаябуса-2» вистрілить у нього спеціальним снарядом Small Carry-on Impactor (SCI), і на поверхні Рюгу утворюється кратер. На його дні апарат і збере зразки гірських порід.

На Землі «Хаябуса-2» очікуємо наприкінці 2020 року. І на разі успіху місії з видобутку астероїдного грунту вона стане другою в історії. Перша була здійснена “Хаябуса” у 2005-2010 роках.

На сайті JAXA з’явилася інформація про те, що в березні 2018 року автоматична міжпланетна станція «Хаябуса-2» вперше сфотографувала астероїд Рюгу – мету свого прибуття.

Загалом, очевидно, що розробки в області видобутку корисних копалин на астероїдах, а також Місяці, ведуться, причому досить активно. А на честь Дня космонавтики в Каліфорнійській академії наук (Сан-Франциско) відбулася лекція про перспективи такого видобутку.

Погодимося, що напрямок багатообіцяючий. Можна нескінченно довго розмірковувати на тему, скільки цінного для нас, землян, на астероїдах. І цифри, а вони вже є, просто астрономічні. Так, якщо вірити підрахункам Яна Вебстера, творця сайту Asterank, який розрахував приблизну цінність надр тисяч астероїдів з приблизною вартістю їх розробки, найбільш економічно вигідним є саме астероїд Рюгу. До нього «Хаябуса-2» і прямує. Рюгу містить корисних копалин – кобальту, нікелю, заліза й води – на $83 млрд. І його розробка може принести до $30 млрд чистого прибутку.

А що стосується того, що саме має сенс видобувати на астероїдах та інших небесних тілах, вчені виділяють дві групи копалин: перші можна буде використовувати прямо на місці (конструкційні матеріали, вода зокрема, яку планують розкладати на водень і кисень, щоб використовувати в якості палива для космічних апаратів), а другі – рідкісні метали й гази – доведеться транспортувати на Землю. Очікується, що цінною сировиною для майбутньої термоядерної енергетики виявиться гелій-3.

Безцінні джерела корисних копалин – Місяць і Марс. І цим, до речі, теж пояснюється інтерес до їх  колонизації.

Запуск у космос надважкої ракети Falcon Heavy з Tesla на борту

6 лютого компанія Ілона Маска SpaceX провела перший тестовий запуск надважкої ракети Falcon Heavy для місячної і марсіанської місій і глибокого дослідження космосу.

На борту ракети людей не було, тільки електромобіль Tesla Roadster, за кермом якого сидів манекен. Авто присвоїли статус «космічного корабля». Запуск транслювався онлайн. Подію спостерігали декілька мільйонів чоловік, ми – у тому числі. Буквально відразу після історичного запуску Інтернет заполонили фотографіями манекена за кермом Tesla Roadster, у динаміках якого лунала пісня Девіда Боуї “Space Oddity” (що ще послухати).

Знімки стали предметом численних «фотожаб».

Жарти жартами, а успішні випробування ракети наблизили людство до поняття космічного туризму (а Землею пропонується подорожувати на ракеті), а також до колонізації Марса. І в цьому Ілон Маск має намір досягти успіху.

Ювілей марсохода Curiosity – 2000 днів на Червоній планеті. Відкриття та кроки на шляху до колонізації Марса

У марсохода Curiosity («К’юріосіті») у березні цього року був своєрідний ювілей – пара тисяч марсіанських днів, проведених на Червоній планеті.

Curiosity є найбільшим і важким планетоходом. За габаритами робота можна порівняти з автомобілем: 3,1×2,7×2,1 метра. Важить марсохід близько 900 кг.

За своє перебування на Червоній планеті в його «послужному списку» з’явилося багато цікавих відкриттів. Так, Curiosity знайшов умови для існування життя в минулому.

Історія марсіанської наукової лабораторії NASA Curiosity розпочалася 6 серпня 2012 року, коли марсохід висадився на планету в кратері Гейла. А запуск до Марса відбувся 26 листопада 2011 року. Нагадаємо, що перша в історії посадка на Марс датована 1997 роком.

Місце посадки було обумовлене тим, що з нього можна розглянути глибинні шари марсіанського грунту, а це нові відомості про геологічну історію планети.

За даними NASA, кратер Гейла був утворений кілька мільярдів років тому.

Згадаймо коротко відкриття Curiosity. Ровер по поверхні Червоної планети подолав відстань понад 18 км.

Прямих ознак існування життя на ній він не виявив, однак зібрав докази того, що там могли бути як мінімум бактерії.

Через півроку після посадки Curiosity проаналізував зразок гірської породи, виявивши в ньому кисень, вуглець, водень, азот, сірку і фосфор, необхідні для підтримки білкового життя.

Curiosity також отримав дані, що свідчать про те, що вода на Марсі є, причому не тільки в льодовиках, а й близько до поверхні планети. Напевно там раніше – кілька мільярдів років тому – були великі прісноводні озера, а це ідеальне середовище для проживання мікроорганізмів.

• Дослідники говорять, що під поверхнею Марса можливе життя
• Марс продовжує дивувати: дивні фігури, піщаний заповідник і марсіанська весна
• На поверхні Марса знайдене гарматне ядро?
• Темні смуги на Марсі не від поточної води
• На Марсі виявлені снігові бурі

Крім того, дослідження показали, що грунт Марса складається приблизно з тих же мінералів, що й вулканічний туф на Гаваях.

Марсохід зміг виявити новий тип скельної породи, схожий на базальтові камені Землі, а також метеорит розміром з м’яч для гольфу.

На початку цього року вчені показали світу віртуальну екскурсію по Червоній планеті, зроблену з фотографій Curiosity. У ролику – маршрут від місця посадки марсохода до затоки Йеллоунайф.

Curiosity at Martian Scenic Overlook

На цей час робота марсохода триває. Curiosity передає нам нові дані й зображення марсіанських ландшафтів.

Відеоролик: історія відкриттів на Марсі від NASA

У планах NASA в липні 2020 року відправити на Червону планету за допомогою ракети-носія «Атлас-5» новий дослідницький апарат Mars 2020, побудований на базі Curiosity. І у Curiosity запозичать багато деталей і вузлів. Маючи вагу невеликого автомобіля, Mars 2020 очікувано буде важити близько 1050 кг, що на 150 кг більше, ніж у попередника.

За словами фахівців з NASA, апарат «досліджуватиме геологічну будова Марса, склад атмосфери, зробить оцінку природних ресурсів і тих загроз, з якими можуть зіткнутися люди під час прийдешніх експедицій на цю планету».

Інженери аерокосмічного агентства вже приступили до складання Mars 2020. Повідомляється, що вона займе півтора року. Девід Грюел, керівник робіт зі складання й випробування, повідомив, що «деталі та обладнання для марсохода надходять не тільки з різних міст США, а й з усього світу».

І це ще один крок до колонізації Марса.

А днями Ілон Маск на своїй сторінці в Instagram опублікував фото деталі, що використовується для створення корпусу майбутньої ракети Big Falcon Rocket (BFR, жартома – Big Fucking Rocket). І на її тлі електромобіль Tesla Model 3 – просто крихта.

Big Falcon Rocket у перспективі повинна «злітати» до Місяця й Марса. Маск планує замінити BFR нинішнє сімейство ракет Falcon Heavy (у роках десь 2020-х). І вже названа вартість квитка на Big Falcon Rocket.

На Червону планету планує летіти й Boeing, маючи намір обігнати SpaceX і першою висадити людей на Марс. Денніс Мюленбург, глава Boeing, впевнений: «Рано чи пізно, але людство відправиться на Марс. І я твердо впевнений у тому, що перша людина, яка ступить на Червону планету, буде доставлений туди за допомогою ракети компанії Boeing». «Ну, давайте», – так Ілон Маск прокоментував у Twitter цю сміливу заяву. Хлопці з Boeing заявили, що виклик прийнятий: «Гра почалася». Загалом, очевидно, гонка за Марс набирає обертів.

При цьому політ на Марс для перших щасливчиків буде квитком в один кінець. У цьому вчені впевнені. Згоден з цим й українець Сергій Якимів, випускник Київського політехнічного інституту, який потрапив до сотні претендентів на перший політ людини до Марсу в рамках проекту Mars One (усього було подано 200 тисяч заявок).

• Експеримент по симуляції життя на Марсі завершився
• Поломки не перешкода в дослідженні Марса

Він пояснює, що розробка космічних апаратів, які повертають людину на Землю, у найближчому майбутньому не передбачається. Крім того, людина, що перебуває довгий час на планеті з такою низькою гравітацією, як на Марсі, вже навряд чи зможе «пристосуватися» до земної. «Поки вчені та медики розроблять методи, щоб люди, які перебували півжиття на поверхні Марса, 20-30 років, могли б повернутися на Землю. Це дуже важко. Хіба що короткі відрядження по кілька років. Після таких можна ще повертатися на Землю», – обнадіяв він.

Бас Лансдорп, що є одним з керівників програми Mars One, що займається питаннями колонізації Марса, в інтерв’ю Khaleej Times заявив про те, що компанія має план для створення постійних поселень на Марсі, і спеціальні технології для повернення людей додому – на Землю – не будуть потрібні. Ті проведуть там залишок життя, вирощуючи сільськогосподарські культури та намагаючись створити людську цивілізацію.

Повідомляється, що для відправки перших чотирьох поселенців Mars One необхідно $6 млрд. Причому через брак фінансування старт місії довелося перенести з 2022 року на 2032.

Трапляються й курйозні випадки, як, наприклад, повторне відкриття Марса. «Пощастило» космологу з Африки – Пітеру Дансбі, якого в Мережі навіть жартома нагородили грамотою за те, що він «помітив» Червону планету.

• Марсохід Opportunity відсвяткував свій ювілей
• НАСА готується до нової місії до Марса під назвою InSight

Вода на Місяці

Її виявив місяцехід LCROSS у жовтні 2009 року. Справа в тому, що поверхня супутника Землі піддавалася бомбардуванню кометами, а їх ядра, як відомо, складаються з льоду. І цей лід цілком міг залишитися на поверхні Місяця.

Уже у 2018 році два туристи відправляться в політ навколо Місяця. Ініціатива – SpaceX. Подробиці тут.

NASA веде розробку нової космічної станції для місячної орбіти

А одним з найбільш значущих досягнень людства в освоєнні космосу є висадка людини на Місяць. Нагадаємо, що першим ступив на її поверхню Ніл Армстронг у далекому 1969 році, видавши знамените: «Це – маленький крок для людини, але величезний – для усього людства». Він раз і назавжди змінив світогляд багатьох, продемонструвавши безмежні можливості людей.

Життя в системі TRAPPIST-1

На початку 2017 року вчені відкрили в системі TRAPPIST-1 сім планет, на яких може існувати життя.

Кожна з них має приблизно такий же розмір, як і Земля, а також відповідні для життя умови.

• Планетарна система TRAPPIST-1, можливо, містить занадто багато води для життя
• Сім чудес TRAPPIST-1 (відео)

Перші знімки кілець Сатурна та сліди життя на Енцеладі

Навесні 2017 року космічний зонд Cassini наблизився до Сатурну на рекордно близьку відстань і зробив його знімки.

Протягом зближень з атмосферою Сатурна зв’язок з Cassini був відсутній. У найкращій якості фото кілець планети демонстрували елементи розміром до 150 метрів у діаметрі.

Доктор Ерл Мейз, керівник місії, так прокоментував цю подію:

«Жоден космічний апарат ніколи не був такий близький до Сатурна… Ми могли покладатися тільки на прогнози, засновані на наших знаннях про інші кільця Сатурна, наших уявленнях про те, яким буде простір між кільцями й Сатурном. Я радий повідомити, що Cassini пройшов через цей простір, як ми й планували, і повернувся у відмінній формі».

26 квітня 2017 року були записані перші «звуки» порожнечі усередині кільця Сатурна. Вчені повідомили про так званій «великій порожнечі». Справа в тому, що між планетою і кільцями практично немає частинок.

Сьогодні вчені продовжують вивчати отримані матеріали експедиції Cassini, що завершилася (міжпланетна станція згоріла в атмосфері Сатурна, усі знімки апарату можна знайти на спеціальній сторінці NASA).

А нещодавно хлопці з NASA опублікували знімок Діони – одного із супутників Сатурна. Він був зроблений Cassini ще у 2015 році. Також на фото помітні кільця газового гіганта, показані «ребром». Треба сказати, з цього ракурсу вони напрочуд витончені.

Також у NASA офіційно підтвердили наявність непрямих доказів того, що життя на Титані, супутнику Сатурна, існує: у його метанових озерах виявили вінілаціанід. Це така органічна сполука, яка дозволяє живим істотам у них виживати.

А ще вчені виявили на іншому супутнику Сатурна – Енцеладі – сліди життя. Згідно з результатами дослідження експерта зі Стенфордського університету Каролін Порко, опублікованими у виданні Newsweek, відомо, що на супутнику, а його відкрили ще в 1789 році, є життя. У його великих плюмах водяної пари з розломів на поверхні південного полюса Енцелада містяться водень, метан і вуглекислий газ. Це говорить про якісь гідротермальні процеси, схожих на ті, що відбуваються на морському дні Землі. У таких джерелах на нашій планеті живуть мікроби. Так що є вірогідність того, що ця форма життя присутня й на Енцеладі.

Більш того, вчені відзначають процеси, які виводять мікроорганізми на поверхню через бульбашки пара. Каролін Порко вже запропонувала відправити на супутник Сатурна зонд для захоплення проб матеріалу.

А нижче інші знімки місії «Кассіні».

Що стосується пошуків життя поза Землею, припускають, що вона може існувати й у верхніх шарах атмосфери Венери, враховуючи екстремальні умови на планеті. Так, температура на Венері може досягати 462 градусів Цельсія, а атмосферний тиск більше земного в 92 рази.

Сьогодні NASA детально досліджує планету, плануючи відправити туди в рамках проекту AREE незвичайні космічні станції. Для зв’язку з ними буде використовуватися азбука Морзе.

А перші апарати – модулі станцій «Вега-1» і «Вега-2» – запускалися на Венеру більш 30 років тому – у грудні 1984 року. Вони висадилися у високогірних районах планети.

А тут ви можете подивитися відео від NASA, присвячене тому, як виглядає північний полюс Юпітера.

Гравітаційні хвилі

Гравітаційні хвилі вперше були зафіксовані 14 вересня 2015 року LIGO-детектором. Сигнал був слабким, але коли він досяг Землі, стало ясно: за ним – справжня революція в астрофізиці. Гравітаційні хвилі є інноваційним способом дослідження бурхливих космічних подій, які розширюють межі людського знання.

Минулого року американським вченим Райнеру Вайссу, Баррі Беріш і Стос Торну за винахід детектора гравітаційних хвиль і подальше їх дослідження була присуджена Нобелівська премія в галузі фізики. Гравітаційні хвилі, які вони спостерігали, виникли в результаті зіткнення пари чорних дірок, яке було 1,3 мільярда років тому.

На сьогоднішній день вчені виділяють шість виявлених обсерваторіями LIGO і Virgo підтверджених проявів гравітаційних хвиль. Якщо вірити автору нового дослідження, доктору Еріку Трейн, який брав участь у минулорічному відкритті гравітаційних хвиль від зіткнення нейтронних зірок, а також був частиною команди, що виявила хвилі у 2015 році, коли вчені вперше побачили брижі в тканині простору-часу, більшість гравітаційних хвиль занадто слабка для того, щоб бути відбитою приладами. Втім разом вони формують гравітаційно-хвильовий фоновий шум. І його вже почули.

За словами Трейна:

«Вимірювання гравітаційно-хвильового фону за допомогою нового способу дозволить дослідити популяції чорних дір на величезних відстанях. Коли-небудь цей метод може допомогти нам побачити гравітаційні хвилі від Великого Вибуху, що заховані за гравітаційними хвилями від чорних дір і нейтронних зірок».

Повідомляється, що новий метод пошуку гравітаційних хвиль дозволить розчути «гравітаційний шепіт» тисяч злиттів чорних дір.

Рекомендуємо:

• Що таке космічний інтернет і навіщо він потрібен
• Китай прагне до лідерства в космічній галузі
• Встановлений новий рекорд з дальності передачі фото
• Проведені успішні випробування апарату від Virgin Galactic. Як це було
• Китайська станція «Tiangong-1» згоріла у верхніх шарах атмосфери
• Знайдена галактика, яка не містить темної матерії
• Вчений розкрив таємниці темної матерії?