Огляд смартфона Oppo Reno 3

Нещодавно ми розповідали про «нафаршированого» середняка Oppo Reno 3 Pro, а зараз саме час познайомитися з його молодшої версією — класичним Oppo Reno 3. У чомусь він ідентичний Pro-версії, у чомусь простіше (що, безсумнівно, позначилося на його вартості), а чимось і перевершує старшого за серією. Давайте порівняємо. Час прочитання — 8 хвилин.

Що в коробці

У комплектації різниці між Reno 3 і Reno 3 Pro майже немає. Зовні коробки відрізняються тільки за розміром — остання трохи крупніше. У комплект до смартфона додається прозорий силіконовий чохол, кабель для зарядки та мережевий адаптер, скріпка для вилучення слота, трохи «макулатури» й дротова гарнітура. Щоправда, роз’єм у комплектних навушниках вже йде стандартний, оскільки в Reno 3 класичний міні-джек залишили.

Дизайн Oppo Reno 3

Oppo Reno 3, на відміну від Pro-версії, має цілком штатний дизайн, який нічим особливо не відрізняється від багатьох пристроїв на ринку. Reno 3 також одягнений у скляний корпус, але представлений вже не в одному кольорі, як Pro, а у двох: Blue і Black. В огляді фігурує останній і за кольором він перегукується зі старшою моделлю. Скляний корпус не чорний, як заявлено в назві моделі, а темно-сірий (або кольору мокрого асфальту), який гарно міниться під різними кутами.

Смартфон має габарити 160,2×73,3×7, 9 мм, а маса його становить 170 г. Задня панель дуже нагадує Reno 3 Pro і зі «спини» їх не відразу можна відрізнити. Класичний Reno 3 теж має невеликі заокруглення по боках, завдяки чому зручно розташовується в руці. Тут також випирає 4-модульна панель головної камери, хіба що спалах винесли трохи в бік. І якщо в Pro-версії кант навколо панелі камер був чорним, то в звичайній «трійці» його виділили сріблястим металликом. Логотип бренду все також розташований у протилежному кутку.

«Фасад» на 90,8% «складається» з дисплея. За розміром він на 0,1 дюйма менше, ніж у моделі з приставкою «Pro»: 6,4 дюйма проти 6,5. Рамки навколо дисплея невеликі, нехай і не найтонші, і, як завжди, «підборіддя» помітно контрастує на тлі інших сторін. Тут ніяких заокруглень з боків екрана немає, а фронтальну камеру розмістили в до болю знайомому краплеподібному вирізі, через що виглядає смартфон стандартно й навіть трохи безлико.

Основні елементи керування розташувалися наступним чином. На лівому торці знайшли своє місце кнопки регулювання гучності й слот. На відміну від «Прошки», у Reno 3 є підтримка карт пам’яті, а сам слот не гібридний, а повноцінний: 2 SIM-карти + microSD (до 256 ГБ). На протилежній грані знаходиться кнопка живлення. Як я вже говорила в огляді Reno 3 Pro, таке розташування кнопок не зовсім зручне — періодично випадково робиш скріншот екрана.

На верхньому торці нічого, крім отвору під мікрофон, немає, а знизу можна знайти роз’єм для зарядки, зовнішній динамік і роз’єм для навушників. Підтримка карт пам’яті та наявність аудіовходу 3,5 мм — це те, чим Reno 3 вигідно відрізняється від старшої моделі. Принаймі, це буде плюсом для багатьох.

Отже, підіб’ємо невеликий проміжний підсумок. За зовнішніми параметрами Reno 3 виглядає актуально, з урахуванням основних тенденцій, але надто стандартно — скляна «цеглинка», схожий на краплю виріз під фронталку й не дуже тонкі рамки навколо дисплея. Загалом, без будь-яких особливих фішок. На тлі Pro-версії молодша модель програє у дизайні, але, хоч обидва смартфони знаходяться в одній лінійці, розбіг у ціні в них вагомий. Це й обумовлює той факт, що доступніша «трійка» і зовнішній вигляд отримала скромніший. З іншого боку, мало хто орієнтується тільки на дизайн при виборі смартфона. Все ж для багатьох важливіше, щоб характеристики пристрою відповідали вимогам, і був добре дотриманий баланс між якістю та ціною.

Екран і способи розблокування

Дисплей Reno 3, як говорилося вище, має діагональ 6,4 дюйма. У смартфоні встановлена ​​AMOLED-матриця з роздільною здатністю FHD+ (2400×1080) і щільністю пікселів 408 ppi. Екран, як неважко здогадатися, хороший: високий контраст і чіткість, пристойний запас яскравості, є автоматична яскравість, темний режим і функція регулювання колірної температури. Налаштувань кольору в смартфоні не передбачено, але за замовчуванням передача відтінків приємна, і бажання щось в ній змінити (а, по суті, знизити контраст і насиченість до рівня IPS-матриць) не виникає. Якщо говорити про частоту оновлення екрана, то в класичній версії доступний тільки стандартний режим 60 Гц. Зазначу, що в старшій моделі підтримується 90 Гц з можливістю перемикання на 60 Гц.

Більшість середньобюджетних смартфонів з AMOLED-дисплеями сьогодні ми очікуємо побачити з наекранним сканером відбитків. І в Reno 3 він теж є. Якщо говорити глобально, то цією технологією ми широко користуємося приблизно близько року. Багато пристроїв з оптичним датчиком не викликають особливого захоплення, оскільки швидкість і точність розблокування на цей момент залишає бажати. Усе-таки за якістю роботи до ємнісних їм ще є куди рости. Але особисто мене Reno 3, так само як і Reno 3 Pro, порадував: датчик спрацьовує спритно й майже безпомилково. За час тестування частка бракованих спрацьовувань була десь на рівні 5%, і здебільшого причиною були вологі руки. Результат дуже гідний.

Компанію оптичному датчику відбитків складає старий і добрий сканер обличчя. Що тут можна сказати — сканер працює відмінно й швидко навіть при невеликій освітленості. Якщо потрібно розблокувати смартфон в умовах абсолютної темряви, важливо, щоб яскравість екрана була не нижче 50% — тоді все працює ідеально.

Основні характеристики й софт

«Рушійною силою» Reno 3 став чипсет середнього рівня MediaTek Helio P90. Його основним конкурентом є Snapdragon 710. Процесор від MediaTek виготовлений за 12-нм техпроцесом, з 8 ядер 6 працюють з максимальною тактовою частотою у 2,0 ГГц, а ще пара — з частотою до 2,2 ГГц. Графіку підтримує прискорювач PowerVR GM 9446 (970 МГц). У нас є пристрій в єдиній, але досить серйозній модифікації — 8 ГБ оперативної і 128 ГБ постійної пам’яті з можливістю збільшення останньої за допомогою microSD до 256 ГБ.

До «заліза» від MediaTek багато хто ставиться зі скепсисом. Однак на практиці продуктивність Reno 3 на висоті: він чудово справляється з інтенсивним навантаженням і багатозадачністю, та й в мобільних іграх показує себе молодцем, хоча до геймерських пристроїв смартфон не відноситься. Якщо вже говорити про ігрові рішення, то Reno 3 Pro виглядає більш відповідним: тут і процесор потужніший, і 12 ГБ оперативної пам’яті, та до того ж передбачена рідинна система охолодження. Але, як і у випадку з дизайном, далеко не для всіх актуально переплачувати за надлишкову продуктивність.

Стандартна «трійка» чудово «тягне» роботу з ненажерливими застосунками та іграми (хіба що в особливо важких іграх налаштування графіки доведеться зменшити), що покриє вимоги багатьох користувачів. За час тестування до роботи смартфона в мене ніяких претензій не виникло. Та й з бездротовими підключеннями тут повний порядок: двохдіапазонний Wi-Fi, NFC, Bluetooth 5.0, а також підтримка GPS, ГЛОНАСС і Beidou.

Працює смартфон під керуванням «рідної» оболонки ColorOS 7 на базі Android 10. Інтерфейс, на мій погляд, досить зручний, все працює злагоджено і плавно. За всіма відчуттями ColorOS 7 має мало спільного з «чистим» Android, зате з оболонками інших виробників подібностей вистачає. Це стосується як зовнішнього вигляду, так і фірмового ПЗ. Тут, наприклад, передбачено застосунок Game Space для налаштування ігрового процесу, є панель швидкого доступу, завдяки чому найзатребуваніші інструменти знаходяться під рукою, і вбудований редактор відео Soloop. Подібні застосунки є майже в кожного бренду, які створюють власні оболонки.

Камери

Квадрокамера Reno 3, по суті, така сама, як і в старшій моделі. Тут у нас провідний сенсор на 48 Мп (f/1.8, 1/2.0), телеоб’єктив на 13 Мп (f/2.4, 1/3.4′, 1.0um), 8-мегапіксельний ширококутний сенсор (f/2.2, 1/4′, 1.12um) і допоміжний монооб’ектів на 2 Мп (f/2.4, 1/5′, 1.75um). Ідентичні в обох смартфонах не тільки характеристики, але й стандартний застосунок камери. Передбачені стандартний, портретний і нічний режим, ручні налаштування та панорама, а для відео — звичайний режим (до 4К, 30 fps), уповільнена зйомка та Slo-mo. Фільтри, маски доповненої реальності, мінімальна бьютифікація та Google Lens теж на місці. А ось оптичної стабілізації немає, її заміняє програмний аналог.

На жаль, проблема з ручним фокусуванням у «трійці» теж збереглася. Як і в Pro-версії, спроби сфокусуватися на потрібному об’єкті не завжди вінчаються успіхом. По-перше, фокус ловиться досить довго, а, по-друге, не завжди точно. Можливо, у цьому винна зйомка на висячному положенні, та штатив зможе нівелювати цю проблему, але в звичайному житті це досить клопіткий вихід. Принадність мобільного фотографії у швидкості — бачиш гарний кадр, дістаєш смартфон, робиш пару-трійку знімків і поповнюєш галерею або стрічку соцмереж відображеними моментами. З Reno 3 фотографії на бігу займуть більше часу, або ж, як варіант, можна повністю довірити кадр автофокусуванню.

Проте якість зйомки все одно на досить пристойному рівні. Денні фото гарні, незалежно від того, в якому режимі та на який об’єктив зроблені знімки. Навіть з п’ятикратним зумом. При достатньому штучному освітленні найкраще себе показує основний і телеоб’єктив, ширококутний все-таки «милить» текстуру й більше втрачає деталізацію. Для нічної зйомки, на мій погляд, годиться тільки 48-мегапіксельний модуль — результат нехай і не ідеальний, але однозначно найгідніший порівняно з іншими сенсорами. І хочеться ще раз відзначити, що ширококутний об’єктив у смартфонах Oppo не створює ефекту fish-eye та не настільки сильно спотворює перспективу, як це часто можна зустріти в пристроях інших брендів. Це мені в них безумовно подобається.

Трохи прикладів фото на різні об’єктиви та при різному освітленні можна знайти нижче.

А ось роздільна здатність фронтальної камери в Reno 3 більше, ніж у Pro: 32 Мп (f/2.4) проти 44 Мп (f/2.4, 1/2.8′, 0.8um). Навіть з урахуванням технології Quad Pixel, при якій реальна роздільна здатність знижується в 4 рази, у цьому випадку маємо реальні 11 Мп, а не 8 Мп. Знімки виходять дуже чіткі та деталізовані, головне — забезпечити хороше світло. Фільтри, режим доповненої реальності й трохи покращувачів теж є. А для відео підтримується роздільна здатність до 1080р, 30fps.

Автономність

Ємність акумулятора Reno 3, як і в старшій моделі, дорівнює 4025 мАгод. Швидка зарядка теж передбачена, щоправда, попереднього покоління — VOOC 3.0, 30 Вт. З такою потужністю смартфон набирає повний заряд приблизно за 70–75 хвилин, тобто буквально на 10–15 хвилин довше за «прошку». Автономність у смартфона цілком стандартна — на день інтенсивної роботи вистачає, але за бажанням/необхідністю розтягнути можна й до 1,5 днів.

• Огляд Oppo Reno 3 Pro
• Oppo Reno 3 та Reno 3 Pro — який вибрати
• ТОП смартфонів «Ціна/Якість» у 2020