Як ви знаєте, після успіху А-серії компанія Samsung у грудні представила два оновлених смартфони цієї лінійки — Samsung Galaxy A51 та Samsung Galaxy A71. З першим ми з вами вже встигли познайомитися, а тепер настала черга поговорити про його старшого «брата». У чому A71 перевершив торішній А70 і чи став він його покращеною версією? Давайте подивимося.
Зміст
Матеріали й дизайн
При першому знайомстві з Galaxy A71 можна не відзначити його велетенські розміри, які успадковані від Galaxy A70. Усе-таки 6,7-дюймовий дисплей і габарити 163,6×76×7,7 мм — це вже не про компактність. Але завдяки вдалому співвідношенню сторін (20:9), округленим краям і скромній товщині смартфон комфортно розташовується в руці та за якийсь час вже перестаєш відчувати його формат. Звичайно, користуватися однією рукою цим майже фаблетом нереально (хоча налаштування керування однією рукою трохи рятують ситуацію), але за якийсь час у роботі з таким великим екраном знаходиш суцільні плюси. Але про дисплей трохи пізніше.
Якщо говорити про дизайн, то тут майже не знайти відмінностей від Galaxy A51. A71 одягнули в повністю пластиковий корпус, що трохи незвично бачити в смартфоні середнього (або навіть середнього+) сегмента. До слова, оформлення задньої частини нам знайоме не тільки по А51, але й за торішнім A30s — усе той самий діагональний малюнок із вертикальними смугами уздовж всієї «спинки». В огляді представлений смартфон у білому кольорі, який доповнює непомітний райдужний перелив. Виглядає лаконічно та стримано, але, сказати по правді, особливого захоплення в мене не викликає. Можливо, в інших кольорах (у чорному або блакитному) A71 виглядає цікавіше. Однак у світлій панелі я знайшла як мінімум одну перевагу — не так помітні сліди від пальців. Це не означає, що на пристрої їх немає, але його не хочеться протирати кожні 5 хвилин, якщо носити без чохла.
Панель основної камери виведена окремим прямокутним блоком у верхньому лівому кутку, а самі камери розташовані у формі літери «L». Точнісінько як в А51. А трохи нижче можна побачити логотип бренда. На «фасаді» зі свого боку немає нічого зайвого, тільки величезний дисплей, який радує око досить тонкими рамкамита акуратним отвором під фронтальну камеру. На мій погляд, таке рішення виглядає вдаліше, ніж «крапля», яка, до речі, була в попереднику.
Органи керування розташовані досить звично. На нижній межі можна побачити роз’єм для зарядки й дротових навушників, а також зовнішній динамік. Зліва від дисплея знайшов своє місце повноцінний слот для SIM-карток і microSD, а навпроти — кнопки регулювання гучності та живлення.
Дисплей Galaxy A71: вражає
Було б дивно побачити в далеко не бюджетному смартфоні Samsung будь-який інший тип матриці, крім SuperAMOLED. Екран гранично хороший, нехай і анітрохи не змінився з минулого покоління: 6,7 дюйма, роздільна здатність 2400×1080 щільність пікселів 393 ppi. За захист дисплея відповідає Gorilla Glass 3. Скромний виріз під фронтальну камеру та вдалий вибір співвідношення сторін, який створює відчуття витягнутого екрана, тільки додають йому балів у сприйнятті інформації. Фішка Always On Display, зрозуміло, теж на місці.
У налаштуваннях самого екрана є можливість змінювати передачу кольору й навіть налаштовувати баланс білого (для режиму насиченого кольору). Запас яскравості на висоті, читабельність чудово зберігається яскравим днем. Мультимедійний контент (відео або мобільні ігри) — це те, що без перебільшень викликає захват на такому екрані. Картинка насичена, контрастна й дійсно радує око. Загалом, у дисплея, як не крути, а причепитися просто нема до чого. Комусь може здатися, що щільність пікселів могла би бути побільше, але особисто я не бачу тут ніякої проблеми з «піксельністю». Звичайно, у характеристиках завжди хочеться бачити значніші показники. Але цифри — цифрами, а на практиці дисплей А71 дійсно вражає.
Основні характеристики та продуктивність
Galaxy A71 «пересів» на трохи продуктивніший 8-ядерний (2×2,2 ГГц + 6×1,8 ГГц) чип Snapdragon 730 із графічним процесором Adreno 618. Нагадаю, що в минулорічній моделі був Snapdragon 675. Не можна сказати, що між цими двома чипсетами існує прірва в продуктивності, усе-таки обидва розраховані на пристрої одного цінового сегмента, але за деякими параметрами 730 обходить 675. Перший випущений на півроку пізніше, заснований на 11-нм техпроцесі (на відміну від 8-нм у 675-му), та й за тактовою частотою перевершує свого опонента.
Оперативної пам’яті в A71 6 ГБ, а постійної — 128 ГБ. Модифікація для цієї моделі єдина й досить актуальна — її запасу стабільно вистачить на кілька років роботи. А якщо флеш-пам’яті виявиться замало, то її можна збільшити карткою пам’яті до 512 ГБ. Благо, жертвувати однією із SIM-карток не доведеться — слот тут повноцінний.
Щодо продуктивності, то з нею все в повному порядку. За час тестування, незалежно від сценарію роботи, я не помітила якогось підвисання або гальмування. Смартфон чудово показує себе й у режимі багатозадачності, і в мобільних іграх. Навіть у досить великовагових. У синтетичному тесті AnTuTu пристрій набрав заслужені 271 000 балів.
Бездротові технології та безпека
Набір бездротових інтерфейсів в A71 зібрав повний комплект, який сьогодні потрібен користувачу: Wi-Fi, Bluetooth 5.0, підтримка супутникових систем GPS, ГЛОНАСС, Beidou та Galileo і, звичайно ж, модуль NFC. Для повного «фаршу» не вистачає бездротової зарядки, але це задоволення серед смартфонів Samsung поки доступне тільки флагманам.
Тепер про способи блокування. Крім сканера обличчя та древнніших способів розблокування (графічний ключ, паролі та іже з ними), в А71 передбачений наекранний сканер відбитків пальців. До сканера обличчя ніяких претензій — він працює з максимальною точністю, навіть якщо світла майже немає (у цьому допомагає підсвічування екрана). А ось дактилоскопічний датчик усе ще неідеальний. Неважливо під якими кутами ви робите знімок відбитку в момент його додавання, сканер наполегливо вимагає, щоб для розблокування використовувався певний кут.
Мені вдалося його знайти — для точнішого розблокування мені доводилося прикладати палець під кутом приблизно 45°, як ніби я на нього натискаю. Прикладання пальця плазом не давало таких результатів — спроби розблокувати смартфон доводилося робити по кілька разів. Загалом, над оптичними датчиками виробникам ще працювати й працювати, адже такі проблеми виникають не тільки в пристроях Samsung, але й у більшості смартфонів на ринку.
Софт
Працює смартфон під керуванням 10 версії Android із самсунговскою оболонкою One UI 2.0. Про деякі її особливості я говорила в огляді А51, тому не хотілося б повторюватися. Зазначу тільки, що оновлені жести та бічна панель швидкого доступу дуже зручні. Після знайомства з А51, в А71 я майже не користувалася звичайним меню, а використовувала тільки цю панель. Її налаштування на початковому етапі тестування зайняло в мене хвилин 10.
Щодо фірмового софту, то, на відміну від того ж А51, тут його не пожаліли й встановили за замовчуванням, напевно, усі програми Samsung — від Galaxy Wearable і SmartThings до Samsung Members. Для тих, хто користується екосистемою бренда, у цьому є сенс. Для інших же основна частина цих застосунків напевно не буде мати практичного застосування.
Кілька слів про звук
Динамік у новинці один і знаходиться він на нижньому торці. Там же, де й роз’єм для зарядки та навушників. Динамік досить гучний, але якість звучання залишає бажати кращого. Звуку не вистачає об’ємності, він занадто простий та односкладний. Для перегляду відео або фільмів, у принципі, його достатньо, але для прослуховування музики — навряд чи.
Простенький динамік компенсували технологією Dolby Atmos, яка чутливо покращує звучання в навушниках. Причому як у дротових, так і в Bluetooth-гарнітурах. Звичайно, звук безпосередньо залежить від типу та якості навушників, але використовуючи навіть посередні «вуха», за допомогою Dolby Atmos в А71 з них можна вичавити більше. Для меломанів і любителів повного занурення в ігровий процес штука дуже тямуща.
Камери
Основна камера представлена чотирма модулями. Серед них: 64-мегапіксельний провідний сенсор зі світлочутливістю f/1.8 і технологією Quad Pixel, ширококутник на 12 Мп із кутом огляду 123°, а також датчик глибини (f/2.2) і модуль для макрозйомки (f/2.4) — кожен по 5 Мп.
У застосунку камери можна знайти стандартний режим «Фотографія», в якому є зручне перемикання між основним об’єктивом і ширіком, «Нічний режим», «Панорама», «Макро», «Про», «Динамічне фокусування» (аналог портретного режиму) та інстаграмний режим «Їжа». Камера Bixby, функція створення AR-емодзі, фільтри й деяка бьютіфікація присутні. Для зйомки роликів теж передбачено багато варіантів: від стандартного «Відео» до надсповільненої зйомки та «Гіперлапса». До речі, відео знімається з роздільною здатністю до 4К. Мені подобається, що всі встановлені режими можна міняти місцями або ховати ті, що рідко використовуються, в іконку «Більше» — так найактуальніші режими фото- і відеозйомки знаходяться під рукою, а інші не заважають.
Тепер про якість зйомки. Гадаю, немає сенсу говорити про те, що при гарному освітленні, чи те денне або штучне, кадри виходять досить чіткими та деталізованими на будь-який модуль. Навіть на 5-мегапіскельний макро. Із цими параметрами всі виробники, які себе поважають, вже давно розібралися. Куди цікавіше подивитися, на що здатні камери в умовах слабкої освітленості. Адже не завжди, коли нам необхідно зробити швидке фото, ми можемо забезпечити «правильне» або хоча б достатнє світло.
Почнемо з основного модуля. З усіх наявних сенсорів в А71 він, зрозуміло, справляється з нічним режимом найкраще. Ну, звичайн, адже тут усе-таки 64 Мп, які, щоправда, через технології 4-в-1 знижуються до реальних 16 Мп. Але за великим рахунком це не так важливо. Важливим є те, що завдяки їй знімки вночі виходять на пристойному рівні, без особливих шумів і з належною мірою деталізації і контрасту.
Ширококутник зі свого боку не такий гарний. Чіткість і деталізація тут помітно кульгають, та й основні зусилля модуль направляє на центр зображення, залишаючи з боків розмиті плями. У колірній температурі теж є разючі відмінності з основним сенсором. Якщо останній намагається передати максимально природний колір, то ширік робить його теплішим, перегинаючи палицю з жовтими тонами.
І, нарешті, сенсор для макрозйомки. Від 5 Мп не чекаєш багато чого і, в принципі, це логічно. З усіх модулів макро найкапризніший. Для гарного фото знадобиться тільки добротне світло. Якщо світла хоча б трохи, але не вистачає (навіть удень), на кадрі оразу з’являються шуми в непристойній кількості. З іншого боку, як часто в повсякденному житті ми користуємося макрозйомкою? Ось і я вважаю, що нечасто. Для рідкісних натуралістичних світлин він цілком непоганий, а більшого від нього вимагати й не варто. З іншими завданнями чудово справляється основний модуль.
Кілька прикладів макро:
І трохи фото на основний модуль. Зазначу, що автоматичне розпізнавання сюжету часто грає на руку й дозволяє робити знімок швидко, особливо не заморочуючись із вибором налаштувань:
Фронтальна камера удостоїлася модуля на 32 Мп з апертурою f/2.2. У ній теж застосовується фішка об’єднання 4 пікселів в 1 і, треба сказати, що селфі виходять досить якісними та деталізованими. У режимі «Фотографії» додали можливість змінювати кут огляду (ближче-далі) за аналогією з тим, як це відбувається на основній камері. Тільки там здійснюється перемикання між двома сенсорами, а фішка у фронтальній камері суто програмна, оскільки модуль тут один. Взагалі це досить зручно, оскільки дозволяє позбавитися від зайвої фону або якось обіграти ракурс. При цьому на екрані смартфона втрата якості при трохи наближеній зйомці майже не помітна.
Батарея та автономність
Акумулятор в А71 розрахований на 4500 мА*год — стільки ж, скільки було й у попередній моделі. Швидка зарядка — це те, що ми вже очікуємо побачити в кожному середняку, і в А71 вона теж є (25 Вт). Споживання заряду при стандартній експлуатації цілком звичайне. Для серфінгу, соцмереж і месенджерів, дзвінків, періодичній зйомці на камеру та інших нересурсозатратних завдань із увімкненим Wi-Fi/мобільним Інтернетом і Bluetooth заряду спокійно вистачає на цілий день, максимум — на півтора. Але все одно смартфон доведеться заряджати щодня, хоча до цього, мені здається, вже всі давно звикли.
Питання з Telegram
Цікавлять розміри телефону. І хочеться, щоб у майбутньому про це говорили в кожному огляді. Тому що деякому «лопати» не подобаються, а хочеться компактний девайс.
Габарити 6,7-дюймового А71 — 163,6×76×7,7 мм. За форматом смартфон, скоріше, прагне до «лопати», ніж до компактного пристрою. Хоча, як я вже писала вище, завдяки нестандартному співвідношенню сторін 20:9, він не здається абсурдно великим, але це суб’єктивно. У задній кишені джинсів його навряд чи буде зручно носити.
Заковика в тому, що сьогодні майже всі смартфони прагнуть до заповітних 6 дюймів, що якихось пару років тому нам теж здавалося чимось великим. Змінюється підхід до оформлення, рамки стають все меншими, а самі екрани — більшими. Якщо ви в пошуках пристрою покомпактніше, можна подивитися на торішні 5,8-дюймові Samsung Galaxy A40 (144,4×69,2×7,9) або флагманський Samsung Galaxy S10e (142,2×69,9×7,9 мм ). Вони, звичайно, принципово різні за характеристиками, зате одні з наймініатюрніших у лінійці Samsung.
Наскільки сильно падає продуктивність при троттлінгу й через скільки цей самий троттлінг починається? Як сильно гріється корпус пристрою? Чи гріється дисплей під час ігор?
При навантаженні можна відчути невелике нагрівання на задній частині корпусу на рівні основної камери. Дисплей при цьому залишається холодним. Мені вдалося «розігнати» смартфон від початкової температури 27,1° до 32,7° приблизно за 20 хвилин. І для цього мені знадобилося кілька разів поспіль прогнати смартфон через синтетичний тест. Після такого навантаження серйозної втрати продуктивності я не помітила. Але тут, імовірніше, треба дікувати запасу ресурсів, оскільки працездатність повинна була хоча б трохи, але впасти, але всі функції продовжували працювати в штатному режимі. В іграх же мені й зовсім не вдавалося довести телефон до нагрівання, тому про втрату продуктивності тут говорити не доводиться. Але, я впевнена, що це залежить від часу, проведеного за іграми, і ступеню їх ненажерливості.
