На початку жовтня Motorola розширила свою лінійку One бюджетною моделлю Motorola One Macro. На подив, він не поповнив ряди смартфонів Android One, зате назва натякає на те, що його родзинкою стала макрозйомка. І це не просто режим у застосунку – для зйомки дрібних об’єктів на близькій відстані передбачений окремий сенсор.
One Macro ще не з’явився на полицях магазинів, а мені вже вдалося з ним познайомитися. І я готова поділитися з вами як перевагами, так і недоліками новинки, які, як і шило в мішку, не сховаєш. Забігаючи наперед, зазначу, що смартфон вийшов цікавим, але з деякими «але». А в чому вони полягають – читайте в огляді.
Зміст
- Огляд Motorola One Zoom: стиляга з чотирма камерами
- Представили Motorola One Hyper – камерофон із суперзарядкою
Декілька слів про дизайн
Нехай One Macro й відноситься до рядів бюджетних смартфонів (я б віднесла його до сегменту бюджетний+), але за зовнішнім виглядом цього не скажеш. Пластиковий корпус має ледь вловимий плавний градієнт, який зверху вниз переходить від насиченого фіолетового до кольору фуксії. «Дорожнечі» йому надає дзеркальна текстура, яка виглядає дуже привабливо, але, звичайно ж, швидко збирає на собі всі «пальці». Тут же, на градієнтному тлі, розташована основна камера з трьома модулями, один з яких виведений окремо (це той самий макромодуль), і сканер відбитків пальців з фірмовим логотипом. Але, на відміну від Motorola One Zoom, логотип не має світловий індикації.
На фронтальній панелі теж обійшлося без будь-яких сюрпризів. Тут тільки дисплей із невеликими рамками (але з трохи масивним «підборіддям»), краплеподібний виріз під фронталки та розмовний динамік, що вшитий між екраном і верхньою межею. Примітно, що корпус має ступінь захисту від води IPX2. Звичайно, смартфон під струмінь води не покласти, але від мінімальних бризок і вологості він захищений.
Говорячи про основні органи керування, не можна сказати, що One Macro чимось відрізняється від інших смартфонів – усе ергономічно й передбачувано. На верхньому торці можна побачити аудіороз’єм і мікрофон для запису звуку, зліва – гібридний слот для двох «сімок» або однієї SIM і картки пам’яті (до 512 ГБ), праворуч – кнопки живлення та регулювання гучності, а знизу – роз’єм для зарядки Type-C , зовнішній динамік і розмовний мікрофон. Усе просто, лаконічно й перевірено роками.
Колірних рішень у моделі два: яскравий Ultra Violet у фіолетових тонах (саме він дістався мені на огляд) і стриманіший Space blue, в якому градієнт спускається від чорного до темно-синього. Якість складання та матеріалів – на високому рівні. Телефон комфортно лежить у руці, та й виглядає в цілому досить здорово й незвично.
Дисплей
Екран Motorola One Macro виконаний за технологією IPS, має діагональ 6,2 дюйми, HD-роздільну здатність (1520×720), щільність пікселів 270 ppi і захисне 2,5D-скло. Співвідношення сторін – 19:9. Що можна сказати про якість зображення? Незважаючи на скромну роздільну здатність текст на екрані читається відмінно. Деяка зернистість стає помітною при перегляді відео й те при частій зміні кадрів. Динамічні сцени – це точно не коник One Macro. У всьому іншому ніяких нарікань у мене до екрана немає – яскравості достатньо для читабельності на вулиці вдень (але прямі промені можуть її зіпсувати), контраст і перенесення кольорів теж хороші.
Мені подобається, що в смартфонах Motorola завжди є пункт у налаштуваннях, який дозволяє скоригувати кольори – від натурального до насиченого. Деякі виробники цим нехтують, а, на мій погляд, це те, що повинно бути в кожному пристрої за замовчуванням. Адаптивна яскравість, темна тема, нічний режим – це все тут теж присутнє.
Софт та «залізо»
Під привабливим градієнтним корпусом захований торішній 8-ядерний чипсет Helio P70 від MediaTek із максимальною тактовою частотою 2,1 ГГц і графічний процесор Mali-G72 MP3. Модифікація в смартфона від Motorola одна: 4 ГБ оперативної і 64 ГБ постійної пам’яті, яку, як я вже писала вище, можна розширити за допомогою картки пам’яті, пожертвувавши при цьому однією SIM-карткою (слот тут гібридний). 4/64 ГБ – сьогодні це, на мій погляд, «золотий стандарт» у смартфонах, який забезпечує достатню швидкодію та дає можливість зберігати значну кількість файлів без необхідності збільшення обсягу пам’яті.
Працює One Macro під керуванням 9-ої версії Android без будь-яких «обтяжень» у вигляді фірмових інтерфейсів і сервісів. Тобто в «чистому» вигляді. Для шанувальників оригінальної ОС від Google відсутність всяких оболонок і брендованих «прикрас» це однозначний плюс. Інтерфейс у ньому знайомий і гранично зрозумілий, тому навряд чи є сенс зупинятися на ньому докладніше. Але варто відзначити, що назва лінійки («One») не відносить One Macro до програми Android One. На моїй пам’яті в її лавах поки знаходиться тільки One Vision, а щодо інших пристроїв серії, то свою назву вони, імовірно, успадкували за інерцією.
Фірмове ПЗ обмежується тільки одним застосунком із невигадливою назвою Moto. З його допомогою можна налаштувати відображення інформації на заблокованому дисплеї, увімкнути функцію «Уважний дисплей», який буде утримувати екран в активному стані поки на нього дивишся, а також увімкнути набір зручних і не зовсім стандартних жестів. Так, наприклад, можна задати ввімкнення камери, якщо двічі крутанути телефон у руках, увімкнути функцію скриншота трьома пальцями, активувати режим «Не турбувати» при перевороті смартфона екраном униз та ін. Нехай і дрібниці, зате це робить використання телефону зручнішим.
Як у One Macro з продуктивністю? З нею все гаразд. Хоч тут і не стоїть топовий процесор, але його ресурсу вистачає майже на всі завдання, хіба що в ненажерливих 3D-іграх графіку доведеться викрутити на мінімум. Ну, або максимум на середину – пристрій не ігровий. За час тестування я не зіткнулася з тим, що смартфону не вистачає продуктивності, щоб впоратися з навантаженнями – усе працювало плавно й без підвисань. А в «синтетиці» AnTuTu One Macro набрав заслужені 163 000 балів.
Бездротові технології та безпека
За безпеку пристрою відповідає знайома парочка – сканер обличчя та сканер відбитків пальців. Кожен з них спрацьовує швидко й майже безпомилково. У принципі, цього варто було очікувати – обидві технології зовсім не нові та обкатані вже на величезній кількості пристроїв.
Бездротові інтерфейси представлені базовим набором, до якого входить Wi-Fi, Bluetooth 4.2 і підтримка супутникових систем GPS, ГЛОНАСС і Galileo. А ось модуль NFC не передбачений, що напевно засмутить тих, хто звик до безконтактних платежів або хотів би почати ними користуватися. Але, врешті-решт, One Macro є бюджетним рішенням, і, як ми можемо оцінювати ситуацію на ринку, недорогим пристроям взагалі рідко (вкрай рідко) перепадає NFC. З цього приводу можна засумувати, але на цьому етапі безконтактні платежі все ще є прерогативою дорожчих смартфонів. Можливо, у майбутньому ситуація зміниться (так само, як це сталося й із декількома модулями камер – навіть для бюджетників це не проблема), але поки маємо те, що маємо.
Камери в One Macro: добре, проте є нюанси
Основна камера удостоїлася трьох модулів: ведучого на 13 Мп зі світлочутливістю f/2.0, датчика глибини на 2 Мп (f/2.2) і модуля для макрозйомки теж на 2 Мп (f/2.2). Є спалах і два види фокусування: лазерне та оптичне. У рідному застосунку камери доступні наступні режими: звичайний Фото, портретний, «контурний» режим (з його допомогою можна «переносити» людей на інше тло), режим фокусування на заданому кольорі, Панорама, Живий фільтр і, звичайно ж, Макро.
Тепер поговоримо про якість зйомки. Основний модуль справляється з фото на пристойному рівні – удень знімки виходять досить деталізованими та чіткими, а в умовах низької освітленості деталізація страждає, з’являються шуми, а текстура, якщо така є на об’єкті зйомки, «злизується», як після обробки у Fotoshop. Але в цілому з цих 13 Мп можна «вичавити» щось вартісне. Тобто в цьому плані One Macro й не розчаровує, і не викликає захоплення – якість фото виправдовується цінником. З прикладами фото можна ознайомитись нижче. Добірка вийшла тематичної.
Щодо макрооб’єктиву, то він розрахований на зйомку тільки при гарному світлі. При максимально гарному світлі, тому що, як тільки освітлення йому недостатньо (навіть якщо воно є та вам здається, що його багато), ви відразу це побачите на «видошукачі». Але, як не крути, а передача кольору кульгає навіть при відповідному світлі – кадри виходять помітно тьмяніші, ніж у реальності. І тут всьому провиною мала роздільна здатність сенсора. Так, окремий об’єктив для макрозйомки – це цікава штука, якою не кожен флагман може похвалитися. Але мені здається дивним, що йому «виділили» всього 2-мегапіксельний модуль – цього відверто мало для того, щоб кадри виходили якісними. Датчику глибини такі характеристики можна вибачити, а ось окремому модулю для зйомки – ні. Загалом, фішка, якій смартфон зобов’язаний своєю назвою, вийшла досить суперечливою. А на доказ цього я розмістила приклади фото на макрооб’єктив при різному освітленні.
One Macro може знімати відео у форматі FullHD, є режими звичайної, прискореної (4х, 8х, 16х і 32х) і сповільненої зйомки. Звичайно ж, передбачений і режим макро для відео, але завидною якістю він похвалитися не може. Виручає цифрова стабілізація, яка, нехай і програмно, але може нівелювати тремтіння рук під час зйомки.
Селфі-камера представлена модулем на 8 Мп без спалаху. У принципі, знімки виходять на середньому рівні – без вау-ефекту, але цілком непогані для того, щоб поділитися ними в соціальних мережах. Гаряче улюблені азіатами бьютіфікатори не передбачені, так само як і маски доповненої реальності (милі звірині «вуса, лапи та хвіст»), зате є режим живого фільтру.
Автономність
Motorola One Macro обзавівся акумулятором на 4000 мА*год і швидкою зарядкою Rapid charge на 10 Вт. Звичайно, це не зрівняється з 45 Вт у Motorola One Hyper, який представили на початку грудня, але навіть це вже великий плюс. Залежно від навантаження заряд розтягується до двох днів, але якщо не випускати телефон із рук весь день, то вже до вечора йому потрібно буде «підкріпитися». Мені за час тестування (увімкнений Wi-Fi, Bluetooth, робота з мессенджерами, перегляд відео, серфінг і періодичне перебирання різних функцій смартфона) вистачало заряду до 3-х днів.
