Кращі хардкорні ігри: Топ-5

Хардкорні ігри, без перебільшення, можна назвати окремим видом мистецтва. Та, як будь-яке існуюче вміння, їх грамотне проходження ще треба опанувати. Але спочатку потрібно з’ясувати, що взагалі визначає хардкорність ігор?

Звичайно, це вкрай висока складність проходження. До неї відносяться вороги, що набагато сильніше вашого персонажа за рівнем та практично непрохідні боси. Також, обов’язково, хитромудрі головоломки, заплутані лабіринти, які можна пройти різними способами або не пройти зовсім, якщо попередньо як слід не подумати. Відсутність чекпоінтів, які зазвичай дозволяють геймеру зберегти гру в будь-який зручний момент. У хардкорних проектах завжди є ризик втратити зібраний лут, очки прокачування або, іншими словами, накопичений величезними зусиллями прогрес у грі.

Тому, аби винести усі ці випробування, гравцям знадобиться терпіння, відмінне володіння управлінням, вміння побачити та підібрати особливу тактику бою із кожним противником індивідуально.

Тоді геймери, що опанували дані навички, будуть сприймати високу складність гри як захоплюючий челендж самому собі або перевірку своїх вмінь, отриманих у ході багаторазових проходжень. Ті ж, кому ліньки навчатись подібній майстерності, хардкорні ігри здаватимуться непрохідними та нудними.

Якщо ви не з таких та готові кинути виклик своїм геймерським навичкам, то ця добірка створена спеціально для вас.

Dark Souls

Скільки клавіатур, геймпадів та моніторів було розбито через ці ігри! Dark Souls – одна з найбільш складних ігрових серій останніх років. Проект відомого японського розробника та керівника компанії FromSoftware Хідетака Міядзакі не був якимось-то гучним анонсом. Він не відрізнявся гарною графікою, мав неочевидний та плутаний лор, а також незвичну бойову систему.

Перша гра трилогії мирно вийшла на PS3 та XBOX 360. Тому, деякий час, вона залишалась непоміченою для PC-геймерів. Але після того, як за майже рік, її портували на PC, в мережі стали частіше з’являтись відгуки про надхардкорний RPG-екшен, що розриває гравців на шматки.

Dark Souls швидко набирала популярність серед тих, хто не боявся вмирати, вмирати й знову вмирати в іграх. Однією з важливих особливостей серії став високий поріг входження. Тобто відсутність всякого керівництва до дії: що робити, куди йти, із ким поговорити та взагалі, що тут відбувається? Ти буквально зі старту підняв перший-ліпший іржавий меч та в одних трусах побіг підземеллям, де кожен стрічний чахлик вбиває твого героя з двох ударів. Це так само дико дратувало, як й приводило у повний захват!

Крім того, до відмінних рис Dark Souls відносяться:

• відсутність карти та будь-якого виду навігації
• різноманітність супротивників за їх видами та рівнями
• ультраскладні боси
• ніби навмисно незручне управління
• система вогнищ
• глибокий, продуманий лор, який лише трохи розкривають діалоги та описи предметів

Не кажучи вже про ворожий та вкрай небезпечний світ, де, крім жартів, за кожним кутом на персонажа чекає підступний напад нишком. Та все це ви й так прекрасно знаєте, тому як сьогодні про Dark Souls відомо далеко за межами ігрового співтовариства.

Але, незважаючи ні на що, трилогія сильно полюбилась безлічі гравців та набула культовий статус. Само собою, вона в значній мірі, вплинула на розвиток багатьох ігор, а також встановила певний стандарт їх складності. Тому поява такого піджанру як Souls-like нікого не дивує, а навпаки, надає хардкорним геймерам можливість й надалі відпрацьовувати набуті завдяки проекту навички.

The Binding of Isaac

Не поспішайте судити про The Binding of Isaac по мультяшній графіці та забавним чоловічкам зі скріншотів гри. Ні, вона зовсім не для дітей. Перед вами вкрай хардкорний та похмурий інді-проект, що поєднує в собі пригодницьку аркаду з елементами шутера та рогалика з видом зверху.

Зав’язка гри така: віруюча мати починає чути голоси, які наказують їй принести в жертву власного сина. Вона відбирає у нього усі іграшки, замикає в кімнаті та відправляється готуватись до кривавого ритуалу. Хлопчику нічого більше не залишається, окрім як спробувати втекти через підвал. Але він ще не знає, що внизу на його чекає низка кімнат, битком набитих монстрами, які неодмінно спробують його вбити.

Як ви вже здогадались, грати доведеться за ту саму нещасну дитину, яка все проходження буде невтішно плакати. До речі, його сльози стануть однією з головних фішок гри. В The Binding of Isaac всього шість рівнів. Але жваво пробігтися через всі кімнати у вас не вийде.

По-перше, в них повно супротивників, а в кінці кожної локації є досить складний бос. Тому, як мінімум, доведеться розібратись із тактикою просування та підходом до ворогів. По-друге, у грі немає системи збережень. Тож якщо герой помирає, то доведеться починати проходження із самого початку. І, по-третє, кожен раз рівні будуть генеруватися випадковим чином. Тому, коли хлопчикові заново доведеться спускатись у підвал, на його чекатиме нова недосліджена карта. І весь прогрес, до речі, теж буде втрачено.

The Binding of Isaac – складна, жорстока та хардкорна аркада, яка відсилає до класики жанру. Усім шанувальникам олдскульних ігор наполегливо рекомендується до проходження.

Castlevania: Symphony of the Night

Незважаючи на поважний вік, Castlevania: Symphony of the Night, як і раніше, вважається однією з кращих ігор серії. При чому, з цим твердженням погодиться багато шанувальників сучасного ігрового контенту.

Сюжет продовжує історію Алукарда, який спав вічним сном, але був розбуджений черговою появою замку Дракули. Йому знову доведеться боротися із злом в особі власного батька.

В чому ж власне уся складність? В тому, що замок повний хитромудрих лабіринтів, пасток, рухомих платформ та вкрай небезпечних ворогів. Аби пройти його, доведеться ретельно вивчати локації, збирати корисні предмети, прокачувати магію. Якщо завчасно забрести в недозволену місцевість, то герой зі стовідсотковою гарантією буде убитий. І у цьому випадку доведеться перепроходити заново. Зауважимо, що локації у грі немаленькі. До того ж прогрес та лут будуть загублені, тому наша пісня гарна й нова…

Symphony of the Night за правом вважається крутим та цікавим платформером з елементами RPG. Його графіку язик не повертається назвати застарілою. Висока деталізація персонажів та оточення, витримані в готичному стилі, а також стильна піксельна анімація виглядають вражаюче та дуже атмосферно. Також саундтрек до гри є одним із кращих в індустрії. Тому такий шедевр як Castlevania: Symphony of the Night неможна пропускати.

Devil May Cry

DMC спочатку замислювалась як продовження Resident Evil, але в підсумку студія вирішила запустити новий тайтл та не прогадала. Буквально з першої ж частини, гра знайшла своїх відданих фанатів, при чому не лише в Японії, але й по всьому світу.

Серія так полюбилась геймерам завдяки яскравим, харизматичним персонажам, нетривіальному сюжету, неповторній ураганній бойової системі, яка здатна кинути гравцям потужний виклик.

Однією з пам’ятних особливостей DMC є боси, які навіть на звичайному рівні складності змусять вас попотіти. А, скоріш за все, навіть перепройти рівень пару-трійку раз.

У порівнянні із класичною трилогією, четверту частину серії помітно спростили. І зроблено це було з метою залучення нової та більш казуальної аудиторії. Але свого шарму гра ані краплі не втратила, а можливо навіть в чомусь стала ще привабливішою.

Загалом, Devil May Cry, а особливо оригінальна трилогія на високій складності, це must have для проходження всім, хто жадає випробувати свої геймерські навички.

Ninja Gaiden

У перші частини Ninja Gaiden грали ще наші дідусі (жарт). Але це по правді було досить давно за мірками розвитку ігрової індустрії. Важливіше те, що саме ця серія слешерів відмінно запам’яталась олдскульним геймерам своєї ультраскладністью. До речі, огляд від AVGN – прямий тому доказ. Пізніше, коли серія з NES успішно перебралась й на інші консолі, про неї заговорили сучасні гравці.

Цікавими та незабутнім сюжетом ігри Ninja Gaiden похвалитися не зможуть. Найголовніше в них – динамічні та напружені бої з красивою хореографією, величезною кількістю противників та застосуванням різних видів екзотичної зброї. Це дуже криваве та вражаюче видовище. Те ж саме можна сказати й про бої із босами.

Що вам слід зробити в першу чергу, так це пограти в перші дві частини на PS3 або XBOX 360. Це стане справжнім випробуванням вашого терпіння та навичок. А ось їх сиквел, на жаль, сильно відрізняється за рівнем складності. Тепер вороги знищуються натисненням однієї кнопки на геймпаді. Й це сумно.

Наишіть в коментарях свої улюблені хардкорні ігри, залишайте відгуки про прочитане, діліться постом зі своїми друзями-геймерами.

Рекомендуємо:

• Топ-5 крутих інді-ігор, які ти міг пропустити
• 10 ігор у жанрі метроідванія
• Ігри у середньовічному сетингу: ТОП-5 новинок

За зображення дякуємо honestnic.wordpress.com, fxgames.ru, fantasyanime.com, gurmeetmann.blogspot.com, gamer-info.com