Травень виявився багатим на новинки. Своїми альбомами нас порадували “різношерсті” музиканти: ніжна, але від цього не менш цинічна, Монеточка, фронтмен групи “Korn”, що випустив свій перший сольник, – Джонатан Девіс, американський дует Beach House, чудові Arctic Monkeys, таємничі Chvrches, стара добра рок-група Сплін і ветеран електронної музики Jon Hopkins. Подорож на нас чекає захоплююча, так що поїхали!
Зміст
- “Black Labyrinth”, Jonathan Davis
- “Розмальовки для дорослих”, Монеточка
- “7”, Beach House
- “Зустрічна смуга”, Сплін
- “Tranquility Base Hotel & Casino”, Arctic Monkeys
- “Singularity”, Jon Hopkins
- “Love Is Dead”, CHVRCHES
“Black Labyrinth”, Jonathan Davis
Почнемо, мабуть, з важкої артилерії. 25 травня вийшов довгоочікуваний дебютний сольний альбом Джонатана Девіса, над яким він працював у загальній складності 10 років, до альбому увійшли пісні, які були написані у 2007, 2008, 2015 і 2016 рр.
У нещодавньому інтерв’ю Девіса запитали про саунд його майбутнього альбому. Він відповів: “Це щось зовсім інше. Це просто божевільний гібрид найрізноманітнішої музики та всілякі поєднання різних музикантів. І я цим дуже пишаюся”. Ми теж пишаємося Джонатаном і слухаємо його нове творіння.
“Розмальовки для дорослих”, Монеточка
Юна блоггерша Ліза Гирдимова, вона ж Ліза Монеточка, яка здивувала нас два роки тому саморобними піснями, записаними буквально на коліні, випустила свою першу серйозну роботу. За музичну частину тут відповідав продюсер “БЦХ”, наповнив альбом восьмидесятніческою електронікою.
Монеточка виявилася в ситуації, коли вона привертає загальну увагу, але утримати її надзвичайно складно. Усе змінилося б, якби їй вдалося зробити звук відточено-професійним, як у великій поп-музиці (саме так в топи злетіла Тейлор Свіфт, а набагато раніше – Мадонна). Можливо, це вдасться Монеточці в майбутньому. А може й ні.
Але в цілому альбом викликає легку саркастичну посмішку на губах і бажання знову його переслухати.
“7”, Beach House
Балтиморський дует Beach House став улюбленцем інді-фанатів по всьому світу через свою стабільності. Треба визнати, що жодна з їхніх попередніх шести робіт не є посередньою. За відгуками слухачів зрозуміло, що ніхто не сумнівається в їх бездоганності. Вони дістали щасливий квиток і проходять фейс і саунд-контролі з вражаючою легкістю.
У заяві про свій сьомий альбом учасники дуету Легран і Скаллі називають його продуктом чорного гламуру. У цьому ми могли переконатися у прибуваючих синглах і супроводжуючих їх чорно-білих графічних психоделіях, що нагадують вдалі й погані смуги життя. Beach House у «7» також висловили свою політичну позицію й вклали в нову музику «емпатію та любов, що виникає з колективної травми».
“Зустрічна смуга”, Сплін
Зайвого знайомства рокери не потребують. Усі ми разом жували Орбіт без цукру, у кожного не горіла лампа й брехали календарі, і на мить зупинялося серце. І ось у травні команда взяла та записала свій 15-й номерний альбом “Зустрічна смуга”.
Альбом записаний у традиційному для групи стилі сюрреалізму та психоделії. Нервова заголовна пісня переходить у сумну «На ранок», яку змінює бойовик «Чиясь дитина». В альбомі знайшлося місце як іронічним речам – «Іспанська інквізиція», «Булгаковський марш», «Шпигуни» і «Яблуко», так і медитативним – «Шаман», «Коли мине 100 років» і «Вовк».
Центральною піснею альбому є «Тепло рідного дому», вже відома шанувальникам групи.
“Tranquility Base Hotel & Casino”, Arctic Monkeys
Новий альбом Arctic Monkeys – «Tranquility Base Hotel & Casino» – це, мабуть, найнесподівана й дивна пластинка за весь час існування групи. Це ретро-футуристичний концептуальний запис, у центрі сюжету якого – рок-музикант 1970-х, який вийшов у тираж та який згадує колишні днинки, сидячи за піаніно у власному ресторані на Місяці (!). Композиції в альбомі побудовані навколо клавішних, майже повністю позбавлені прилипливих гітарних рифів.
Альбом розділив фанатів на 2 табори. Перші раді почути нове звучання улюбленої групи, інші ж традиційно бурчать, що “раніше було краще”. Ми ж просто насолоджуємося новою платівкою.
“Singularity”, Jon Hopkins
Singularity – це п’ятий альбом британського діджея Jon Hopkins. Говорячи про платівку: Singularity досліджує дисонанс між урбаністикоюй зеленим лісом. Це подорож, яка повертається туди, де вона почалася – від ноти передчуття до фінального звуку прийняття. Альбом, завдяки його дослідам з медитацією й трансовими станами, безперешкодно перетікає від міцного техно до трансцендентної хорової музики – від сольного акустичного фортепіано до психоделічного ембієнту.
Це неабияке задоволення, яке не хочеться, щоб закінчувалося. Слухати виключно в навушниках або на потужних колонках.
“Love Is Dead”, CHVRCHES
Шотландська сінті-поп група випустила довгоочікуваний третій альбом «Love Is Dead».
І тут усе вийшло досить передбачувано – якісь серйозні зміни у творчості Chvrches помічаються не відразу. До середини альбому стає зрозуміло, що в цілому музика стала трохи форматнішою, а аранжування стандартнішими. За них на Love Is Dead відповідав запрошений продюсер Грег Кьорстін, який працював із Сією, Адель і десятками інших поп-виконавців.
Незважаючи на деяку попсовість, Chvrches вдалося залишитися собою. Здається, альбом не розчарував взагалі нікого. Голос Лорейн, що зачаровує, фірмовий «жир» синтезаторів і неймовірної краси приспіви – усе на місці.
Ну от і все. Травень був дуже щедрим на придатну музику. Сподіваємося, кожен зможе знайти собі щось до смаку. Гарного прослуховування!
Это надо же додуматься перевести русскоязычные названия альбомов на украинский. А чего же вы не перевели англоязычные названия?