Вибір редакції: ТОП-10 кращих книг жовтня 2018

Осінь – відмінний час для затишного читання при світлі каганця та в теплих шкарпетках. Ідеально – вприкуску з домашнім печивом, що тільки з духовки, і великою чашкою запашного чаю. Вибирайте той, який любите, а ми запропонуємо добірку цікавих книжкових новинок – справжніх літературних шедеврів.

У сьогоднішньому ТОПі кілька збірок малої прози для тих, хто любить компактний формат і не може собі дозволити атмосферний – у пухнастому пледі на все тіло – релакс з книгою в руках години десь на дві-три-чотири. У тому числі й «наклацаних на друкарській машинці» самим Томом Хенксом. Розповідь-другу можна осилити в транспорті, добираючись на роботу, або в обідню перерву за чашкою кави (так, восени до книги завжди хочеться такий зігріваючий акомпанемент). За цей час можна встигнути прожити життя літературного героя, випробувати все те, що випало на його долю, вийти зі своєї зони комфорту й знову в неї повернутися. Мала проза тим і чарівна, що в ній усі слова – правильні, авторських «декорацій» небагато, усе по суті.

Також до нашої добірки ми взяли гарячу новинку, що відкриває серію справжнього українського фентезі – «Брама. Багряні ночі », захоплюючу подорож незбагненними паралельними світами. Це теж збірник, що містить 27 кращих творів, надісланих на конкурс «Брама-2017». Любителі жанру неодмінно оцінять, як і фантастику Джорджа Мартіна «Ночеліт» у прекрасному перекладі українською мовою. До речі, є свіженька екранізація. Трейлер бачили?

Переклали українською мовою та «Лоліту» Володимира Набокова («Клуб Сімейного Дозвілля»). А «Патрік Мелроуз» («повний захват від початку до кінця») уперше вийшов у світ російською мовою. Напевно, багато хто з вас вже подивився серіал.

«Усередині Vogue. Мій щоденник сотого року» Олександри Шульман пропустить до «закулісся» модного глянцю. А «Брітт-Марі булу тут» Фредріка Бакмана дозволить зрозуміти, наскільки важливий у житті кожного з нас другий шанс, як важливо їм скористатися, не упустити.

Що почитати:

• Вибір редакції: ТОП-10 кращих книг вересня
• Вибір редакції: ТОП-10 кращих книг серпня
• Вибір редакції: ТОП-10 кращих книг липня
• Для дітей: що почитати

Антена, Сергій Жадан

Осінь – меланхолійна пора запойного читання віршів. Можна й Сергія Жадана – з нової збірки поезії «Антена».

Її перша презентація відбулася 8 вересня 2018 року в Чернівцях на IX Міжнародному поетичному фестивалі Meridian Czernowitz. Потім про новинку дізналися Київ, Харків, Одеса та Львів у рамках Форуму видавців.

У збірнику 80 чуттєвих авторських віршів. Сергій Жадан називає його поетичним звітом за останні два роки.

Ілюстрації відомого харківського художника Гамлета. За словами Жадана, це «не зовсім ілюстрації»: «Гамлет фактично намалював усю книгу. У ній розписаний кожен розворот. Загалом – 150 ілюстрацій на 300 сторінках тексту. Вийшло яскраво та неочікувано». І ми з ним згодні.

Історії, наклацані на друкарській машинці, Том Генкс

Це новинка «Видавництва Старого Лева». І ми бачимо, що Том Генкс – не тільки талановитий голлівудський актор з двома «Оскарами», а й сценарист і письменник.

Для нього друкарська машинка – щось більше, ніж просто інструмент: художня деталь, що кочує з одного оповідання до іншого, двигун сюжету й повноцінний персонаж. А ще – предмет колекціонування, причому починаючи з 70-х років минулого століття. Чули, що у Генкса більше двох сотень друкарських машинок: знакова Hermes 2000, перший екземпляр колекції, батьківська Underwood, Olympia Model SM8, Royal Apollo 10, LC Smith Corona, Hermes 3000 та інші.

Звук клавіш вінтажної друкарської машинки – «SHOOK-SHOOK-SHOOK» – і надихнув Генкса на літературний шедевр.

До речі, цікаво, що для пристроїв Apple придумали емулятор друкарської машинки – застосунок Hanx Writer. Кілька років тому в App Store він став лідером у рейтингу популярних застосунків.

Hanx Writer має унікальні звуки та анімацію, що імітує роботу на друкарській машинці. Натискаючи на планшеті кнопки віртуальної клавіатури, застосунок видає звук, аналогічний тому, що чув Генкс, набираючи свої «Історії, наклацані на друкарській машінці». На екрані гаджета імітується зовнішній вигляд механічного приладу, а тексти набираються на аркуші паперу відповідним шрифтом.

У збірнику «історій, наклацаних на друкарській машінці» сімнадцять оповідань. У них показується стара добра Америка в усіх її іпостасях і характерах. Одні розповіді змушують сміятися, інші – плакати. Однозначно не залишають байдужими.

І якщо ви любите малу прозу, Тома Генкса й вам цікаво, як він пише (ще й на вінтажній друкарській машинці!), неодмінно зверніть увагу на цю книгу. Вона, до речі, ідеальна для читання у дорозі на роботу або з роботи.

Церебро, Бондар Андрій

Це ще одна новинка «Видавництва Старого Лева». Теж збірник невеликих історій, що чіпають до глибини душі та з’єднують реальний і вигаданий світи. Мимоволі замислюєшся, які з них, цих історій, були насправді, а які – фантасмагорія.

Андрій Бондар, український поет, публіцист, колумніст і перекладач, автор таких книг, як «Примітивні форми власності», «Морквяний лід», «І тим, що в гробах»», зізнається, що збірник починається з абсолютно реалістичних текстів: «Однак реалізм із кожним наступним текстом пригасає або набуває нових рис. Тут є цілком біографічні речі, а потім звична реальність зникає і з’являється реалість притчева. Що далі до кінця, то менше реальності і фактів з мого життя. Ця книжка – шлях від реалізму у фантасмагорію та сферу магічного». А наприкінці – одкровення про те, що на нас чекає наприкінці життя.

I will survive! Я виживу!

Теж мала проза і, до речі, гарна їжа для розуму. Представляє серію «теплих історій» видавництва «Брайт Букс»: про перемоги, причому як великі, так і маленькі, зовсім не помітні оточуючими, але такі, що роблять сильніше; про багатогранність цього світу, пошуку місця під сонцем і справжні почуття.

Читати можна під легендарну I Will Survive Глорії Гейнор.

Брама. Багряні ночі

Ця книга – перша антологія українського фентезі. Мабуть, найгарячіша новинка нашої вибірки: презентована 30 жовтня призерами щорічного конкурсу фентезійних історій «Брама».

Назва була дана розповіддю Вадима Овчарова (він же Кот Баюн) «Багряні ночі Альзеара», які зайняли в конкурсі перше місце. В антології 27 кращих творів, причому як відомих авторів, так і новачків: «Тут майже 700 сторінок прекрасних історій авторів зі всієї України. Географія дуже широка – від Ужгорода до Харкова та Севастополя».

За словами укладачів, з розповідей починали всі відомі автори: «Толкін, Мартін та інші спочатку писали саме оповідання, а потім переходили до романів».

До речі, наступною новинкою в нашій добірці буде твір Джорджа Мартіна, ім’я якого насамперед асоціюється з «Грою престолів».

Ночеліт, Джордж Р.Р. Мартін

Тепер українською мовою від «КМ-БУКС». «Ті, що летять крізь ніч» (Nightflyers) – талановита фантастика Джорджа Мартіна, що оповідає про групу вчених, яка відправляється в космос навздогін за чужинцями-мандрівниками з метою вивчення їх виду.

Цікава деталь – капітан корабля перед пасажирами наживо не відображається, спілкуючись тільки за допомогою радіозв’язку та голограм. Один за іншим, при таємничих обставинах, гинуть члени експедиції. І щоб вижити, потрібно розгадати чимало таємниць.

У книзі також є інші оповідання та повісті з циклу «Тисяча світів».

Серед схожих творів виділяють: «Чужий» (Алан Дін Фостер), «Маскування» (Генрі Каттнер, Кетрін Мур), «Корабель, який співав» (Енн Маккефрі).

Також цікаво:

• Опублікована остання книга Стівена Хокінга про природу нашого Всесвіту 
• Поза Землею: яким буде життя на Місяці та Марсі? Плани людства 

А для тих, хто любить кіно, є свіженька екранізація. Трейлер можна подивитися за цим посиланням.

Всередині Vogue. Мій щоденник сотого року, Александра Шульман

«Всередині Vogue. Мій щоденник сотого року» – унікальний репортаж редакторського життя Олександри Шульман. Тут багато подробиць про світські заходи, зірок, творчий шлях цієї великої жінки. У книзі вона ділиться особистими спостереженнями, професійними навичками та секретами відданості своїй справі, бренду Vogue.

Новинка сподобається тим, кому цікаво «закулісся» модного глянцю, хто хоче знати, як це – керувати легендарним журналом, який знає кожен.

Після прочитання неодмінно хочеться погортати випуск британського Vogue з герцогинею Кембриджською на обкладинці (ювілейний, той самий!).

Якщо говорити про квінтесенції моди й літератури, неодмінно варто згадати й про переосмислення обкладинки шедеврів класичної літератури від іспанського модного будинку Loewe у співпраці з відомим фотографом Стівеном Майзель. Його разом з Франсисом Джакобетті вважають піонером fashion-фотографії.

Лімітовану серію класики особисто відібрав креативний директор модного будинку Джонатан Андерсон. До неї увійшли:

• «Грозовий перевал» Емілі Бронте
• «Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса
• «Пані Боварі» Гюстава Флобера
• «Портрет Доріана Грея» Оскара Уайльда
• «Серце пітьми» Джозефа Конрада
• «Граф Дракула» Брема Стокера

Усі книги видані мовою оригіналу.

Джонатан Андерсон коментує: «Досить поміняти обкладинку (прим. класики), і ви знову зробите її актуальною. Для мене це рівно те, про що взагалі бренд Loewe – про те, як зробити класику релевантною для сучасних поколінь».

Також помилуйтеся моделями та акторами, які читають класику в оновленій обкладинці. Фото, до речі, теж руки Стівена Майзель.

Брітт-Марі була тут, Фредрік Бакман

Якщо ви знайомі з такими бестселерами Фредріка Бакман, як «Чоловік на ім’я Уве» та «Моя бабуся просить її вибачити», то новинка #Книголав «Брітт-Марі була тут» точно вас порадує.

У ній розповідається про одну з героїнь попередньої книги Бакман – «Моя бабуся просить їй вибачити», що увійшла до нашої лютневої добірки.

63-річна жінка Брітт-Марі переживає сімейну кризу. Зраджена людиною, яка була для неї усім, з розбитим серцем і пораненою душею героїня вирішується щось поміняти у своєму житті. Вона вирушає в інше місто – Борг, що загрузнув у фінансовій кризі. Щоб бути затребуваною, знаходить роботу. Вона виявляється серед футбольних фанатів, фріків, навіть хуліганів. До речі, психологічний портрет тут «формується» по футбольній команді, за яку людина вболіває. Цікавий прийом.

Брітт-Марі, яка одержима тим, що про неї подумають, яка намагається триматися в рамках цілого зводу особисто придуманих правил, можна сказати, страшний педант і зануда (ІМХО), все ж дізнається, що таке справжня свобода, у тому числі й від власних страхів. Вона знаходить подруг, отримує статус тренера місцевої футбольної команди, хоч футбол любить не більше безладу. Але головне – знаходить себе. Наприкінці книги Брітт-Марі вже не та «пристойна людина», у будинку якої ані пилинки, а в житті – жодного необдуманого вчинку. Вона – жива, справжня, яка дізналася, що немає нічого неможливого.

Фредрік Бакман пише лаконічно та ємко, при цьому він не втрачає деталі. У своїй авторській манері він розкриває складності жіночої долі, вчить любити і відкриватися тому новому, що готує життя. Книга – «про цінності людського спілкування й важливості другого шансу». Восени іноді такого дуже не вистачає.

Лоліта, Володимир Набоков

Життя – приємна штука. Навіть у холоді й під дрібний дощ. Особливо в жовтні, коли гріючись швидкоплинними бажаннями, почуття загострюються. І загострення цих почуттів і пристрастей – у «Лоліті» Володимира Набокова. Тепер у «клубі Сімейного Дозвілля» українською мовою.

«Лоліту», найвідоміший роман Набокова, вважають однією з найвидатніших книг минулого століття. Вона увійшла до ТОПу-100 найкращих романів за версією журналу Time. Крім того, була двічі екранізована: у 1962 і 1997 роках.

Гумберт, головний герой, обожнюючи дівчаток-підлітків з певною зовнішністю, яких він називає німфетками, випадково таку зустрічає: дванадцятирічну дочку вдови Шарлотти Гейз, безпосередню Лоліту. Він, тільки після розлучення, зупиняється в їхньому будинку та щодня стикається зі спокусою, перед якою йому не встояти…

Варто сказати, що обкладинка роману викликала бурхливі дискусії ще до його виходу. Соціальні мережі нарекли її вульгарною, але були й хвалебні відгуки.

У «Лоліті», як і в інших творах Набокова, багато описових деталей. Книга свого часу була заборонена у Франції, Англії, Аргентині, Новій Зеландії, ПАР. А вперше її видали в «Олімпія Прес» – одіозному видавництві, що спеціалізується на «напівпорнографічних» і близьких до них романах.

Сьогодні полемічні пристрасті навколо твору вляглися. «Лоліту» сприймають як твір про кохання – «кохання з першого погляду, з останнього погляду, з одвічного погляду».

Патрік Мелроуз. Книга 1, Едвард Сент-Обін

Твори Едварда Сент-Обіна, англійського письменника й номінанта на Букерівську премію, дуже популярні, у тому числі й завдяки успішним екранізаціям.

І вихід серіалу «Патрік Мелроуз», заснованого на циклі глибоко людяних романів Едварда Сент-Обіна, для кіноманів став однією з головних подій цього року. Сценарій – Девіда Ніколса. У головних ролях: Бенедикт Камбербетчер, Дженніфер Джейсон Лі, Хьюго Вівінг, Холлі Грейнджер.

Персонаж – плейбой і володар величезного статку Патрік Мелроуз. Він виріс у сім’ї суворого батька-деспота та люблячої випити матері. І це наклало незабутні сліди на його подальше життя.

Події у книзі (частково автобіографічні: Сент-Обін у дитинстві теж був жертвою насильства, причому як психологічного, так і сексуального) шокують відвертістю. Ми бачимо, що багаті теж плачуть.

Перша книга циклу – «Нічого страшного» (російський переклад). Мабуть, найпронизливіша. Уперше вийшла мовою оригіналу в 1992 році й стала великим скандалом в англійській літературі новітнього часу, моментально знайшовши статус бестселера.

У «Нічого страшного» розповідається про дитинство Патріка в садибі на півдні Франції. Місцями розповідь нагадує «Маленьке життя» Ханьи Янагіхари. Однак «Патрік» жорсткіший: автор відкрито описує жорстокі сцени насильства, не згладжуючи кути.

У декораціях, малознайомих середньостатистичному читачеві, вгадується впізнавана історія, кожна деталь якої зрозуміла й викликає глибоку емпатію.

Твір уперше російською мовою. Перекладачі Алла Ахмерова, Катерина Доброхотова-Майкова та Олександра Пітчера змогли дбайливо передати стилістичні регістри автора.

Історію трагічного життя Патріка Мелроуза назвали «повним захопленням від початку до кінця», а Едварда Сент-Обіна – найблискучішим британським автором свого покоління.

На думку Еліс Сиболд, американської письменниці, автора світового бестселера «Милі кістки»: «Едвард Сент-Обін – один з наших найбільших стилістів, а його романи про Патріка Мелроуза – шедевр літератури XXI століття». Загалом, однозначно те, що можна назвати класикою сучасної літератури.