Про наближення виходу «Венома» чули, напевно, усі шанувальники супергеройського кіно. Веном, як один з найяскравіших супротивників Людини-павука, вже відзначив своє 30-річчя, а ми з 2007 року всі чекали виходу сольного фільму.
Ще до офіційного виходу блокбастера в Мережі можна було знайти безліч розгромних коментарів з приводу ще неанонсованого фільму. 4 жовтня картина нарешті потрапила в прокат і галас навколо проекту Sony вибухнув з новою силою. Що ж, тепер у нас є предмет для розмови. Чи все так погано, як про це пишуть? Ми пропонуємо вам разом з нами пройтися по новому антигеройському кіно (намагалися обійтися без спойлерів), по короткій історії створення самого Венома, а також дізнатися, чому сольний фільм так довго добирався до великих екранів.
Зміст
Явлення Венома народу або Як з’явився персонаж у коміксах
В основному всі персонажі вигаданих супергеройських всесвітів створювалися суворо в стінах видавництва Marvel Comics. Але десь на початку 80-х компанія, що мала успіх, вирішила вийти за рамки звичного й для підігріву читацького інтересу влаштувала конкурс серед фанатів. Усі бажаючі могли запропонувати своє бачення подальшого розвитку сюжету про Людину-павука, а кращі з них могли б отримати своє місце безпосередньо в коміксах.
Одним з конкурсантів був Ренді Шуллер – шанувальник членистоногого супергероя з Іллінойсу. Він запропонував сценаристам новий концепт костюма Людини-павука – повністю чорний прикид з яскраво-червоною емблемою павука на грудях, у якій заховані всякі корисні «павукові» гаджети. Задумка була інтригуючою, але кілька незавершеною. Тоді головний на той момент редактор Marvel Comics Джим Шутер запропонував автору ідеї продати йому «новий костюм» за нечувану суму у $220.
Ідея була дуже цікавою, щоб відставити її у сторону, але занадто непродуманої з точки зору сюжетної лінії коміксів. Звідки б Паркер узяв цей техно-костюм? Не в Старка ж виписав (хоча, як раз щось подібне відбувалося в нещодавній «Війні нескінченності»)? Після довгих суперечок було прийняте рішення образ залишити, а історію його появи кардинально змінити. Так, монохромна обновка перетворилася на розумного прибульця-паразита, який стане не тільки живим «костюмом» Пітера Паркера, але згодом і постане в образі нового противника.
Дебютом чорно-білого костюма на друкованих сторінках став 252 номер коміксів про Неймовірну Людину-павука, що вийшов у травні далекого 1984-го. Трансформація з нового прикиду на повноцінного антигероя зайняла у Венома 4 роки – його перша поява припала на ювілейний 300-тий випуск, який датується травнем 1988 року.
Незважаючи на те, що поява Едді Брока та його альтер-его в коміксах розділила фанатів на два табори, одні з яких дивилися на новачка зі скепсисом, а інші – так і чекали нової порції кривавих мордобоїв, продажі різко стрибнули вгору. Ця тенденція збереглася й надалі. Навіть епізодична поява не надто обтяженого принципами Венома гарантувала успіх.
Перетягування каната між Sony та Marvel
Навіть незважаючи на те, що Marvel Comics мала значну армію фанатів, створила безліч вдалих супергероїв і роздмухувала хід розповіді коміксів постійними спін-оффамі, флешбеками та іншою «жуйкою», справи компанії котилися по похилій вниз. На початку 90-х видавництво цілком реально могло розоритися.
Важкі часи – пора сміливих рішень. Саме в цей час студія шукає вихід у продажу прав на екранізацію своїх коміксів. Перша угода через недосвідченість мала безліч нюансів і в результаті права на Людину-павука й супутніх персонажів розділилися між 21 Century Films, Columbia Pictures, Carolco і Viacom.
Усе тоді ж у 90-х надії на те, що в недалекому майбутньому всесвіт The Amazing Spider-Man отримає друге дихання в особі екранізацій, розбився об скелі суворої реальності. Кінокомпанії не поспішали знімати фільми. І це незважаючи на те, що деякі сторонні студії вже були зайняті створенням анімаційних серіалів за коміксами Marvel, які мали досить високі рейтинги. Кількома роками пізніше з’явилася ідея створити свою власну кінокомпанію, яка візьме під своє шефство зйомки блокбастерів про супергероїв. Це стало початком для багатомільярдного проекту Marvel Entertainment.
Але повернемося до нашої теми. У 1999 Sony Pictures викуповує готовий сценарій Carolco й осколки прав на екранізацію та щосили готується до зйомок. Бачачи серйозний підхід кіностудії і роблячи ставку на те, що майбутній перший фільм трилогії про Людину-павука стане справжнім кінопроривом, Marvel передає решту своїх прав Sony.
Таким чином, у 2002 і 2004 роках на екрани вийшов «Людина-павук» і «Людина-павук 2» Сема Реймі з Тобі Магуайер у головній ролі. Перша частина була досить успішною, незважаючи на скептичні рецензії та відгуки кінокритиків, а друга – отримала захопленіші відгуки, але в прокаті зібрала на 10% менше попередника. Відчувши фінансову загрозу для третьої частини франшизи, на Реймі проявлявся повсюдний тиск з боку як Sony, так і Marvel. Компанії наполягали на введення в сюжет Венома, що успішно продавався, але у Реймі з цього приводу були свої міркування. Як ми знаємо, персонаж усе-таки з’явився в «Людина-павук: Ворог у тіні». Але в наслідок того, що сценарій мав безліч ліній і фільм повинен був розкрити не тільки Венома, але й Піщану людину, появу симбіота, скоріше, можна було назвати провалом. Хоча, саме третя частина й стала найприбутковішою.
Зім’яте уявлення Венома в кінцевому підсумку не задовольнило творців. Усе-таки персонаж занадто цікавий і багатогранний, а також користується популярністю у фанатів. Тому в 2007 році було оголошено, що Columbia Pictures і Sony займеться виробництвом сольного фільму про цього антигероя. І, як ми бачимо, на виробництво знадобилося більше 10 років. За цей час Marvel Entertainment вже встигла зняти кілька успішних супергеройських картин самостійно й навіть злитися з медіагигантом Disney. Після провалу перезапуску франшизи про Людину-павука 2012-2014 років, роль якого дісталася британцеві Ендрю Гарфілду, Marvel повернула права на головного героя собі й у подальшому зайнялася самостійним вплітанням персонажа у свій кіновсесвіт. Новий Паркер (Том Холланд) пізніше з’явився у фільмах «Перший месник: Протистояння», «Месники: Війна Нескінченності» і в сольнику «Людина-павук: Повернення додому».
Проте, права на негативних персонажів, у числі яких Веном, Карнаж, Морбіус, Крейвен-Мисливець та інші, залишилися за Sony Pictures. Це й стало відправною точкою для створення самостійного кіновсесвіту про антигероїв зі світу Пітера Паркера, де самого Паркера немає. І поки бути не може.
Що ж вийшло в Рубена Флейшера
4 жовтня на екрани, нарешті, вийшов без удаваної скромності очікуваний «Веном» Рубена Флейшера. І суперечки про нього вже у всю киплять на просторах Мережі. Дехто лає фільм за буденність, примітивізм і зйомки на рівні початку «нульових», іншим же зображення симбіота здалося цікавішим і повноціннішим. Але чи все так погано?
Отже, сюжет. Перша половина фільму (причому менша) була присвячена Едді Броку й тому, як він став носієм інопланетного паразита. Усе цілком логічно й зрозуміло. Ну, може бути, і трохи передбачувано. Ми бачимо, як успішний і відомий журналіст скочується на саме соціальне дно. І в той момент, коли втрачати вже відверто нічого, Брок нахабно вривається в не дуже гуманістичні плани мільярдера Карлтона Дрейка.
Здавалося б, далі як раз має розпочатися найсмачніше, але все вийшло не так гладко. Відносини між Веном і Едді розмальовані досить-таки непогано – спочатку у форматі діалогів і перетягування каната в грі «хто в домі господар», а потім й у форматі узгодженості та взаємодії. Із взаємними підколами й досить кумедними коментарями. Скажімо так, нічого спільного з тяганиною між Девідом Беннер і Халком, чиї стосунки – нудьга смертна.
Але те, куди сюжет повело в другій половині картини, здається взагалі не з цієї опери. Склалося враження, що, в силу досить скромного для блокбастера бюджету (усього $100 млн), творці мали кошти для добротного початку, але в міру зйомок гроші закінчувалися, а потрібно було щось вирішувати. Загалом, кульмінація та розв’язка виявилися занадто стрімкими й зім’ятими. Там, де хотілося бачити якийсь розвиток подій, хід розповіді обривався та перескакував на іншу тему.
Імовірно, стримуючим фактором послужив і досить скромний хронометраж. Хоча, насправді це радує. «Веном» триває трохи більше 1,5 годин, що не дозволяє втомитися від фільму. Наприклад, останнім «Месникам» не завадило б бути коротше – за майже 2,5 години з’являлося бажання зробити антракт посеред перегляду.
Крім цього, не зовсім зрозумілі мотиви самого Венома. Пояснення тому, чому симбіот протистоїть своїм інопланетним побратимам є, але переконливим його не назвеш. Так само, як і промальовування головного антагоніста картини – Карлтона Дрейка. Персонаж досить однослкладний і не представляє собою скриньку з подвійним дном. Він просто поганий хлопець, який однаковий в усьому сюжеті. Напевно, після нолановського Джокера від негативних персонажів коміксів хочеться якогось колориту, але не всі режисери витрачають стільки часу на їх опрацювання.
Далі у нас за списком графіка. Який же супергеройський (або антісупергеройській) фільм без неї обходиться? І ось тут якраз і заковика – її якість залишає бажати кращого. Дивлячись на те, що виходить у того ж Marvel, є з чим порівнювати. Імовірно, саме рівень комп’ютерної графіки в екшн-сценах і створює ілюзію того, що кінематограф перенісся років на 10-15 назад. Хоча зображення самого Венома не можна назвати нікчемним. Загалом, чекати вау-ефекту не варто. У всякому разі на квитках у кіно можна заощадити й подивитися фільм не в IMAX – вистачить і звичайного 3D.
Кілька слів про акторський склад. Можна з упевненістю заявити, що Sony багато в чому робила ставку на майстерність Тома Харді та Мішель Вільямс. Харді, як зазвичай, впорався зі своєю роллю. Усе-таки на його рахунку чимало уїдливих і самовпевнених персонажів, тому роль Брока йому повинна була датися відносно легко. Що стосується Мішель Вільямс, то її присутність на протязі всього фільму здавалася трохи дивною. Вільямс добре вдаються драматичні та біографічні ролі (згадаємо «Сім днів і ночей з Мерилін» або «Манчестер біля моря»), але в ролі «дівчини Бонда» у супергеройському блокбастері актриса явно відчувала себе не в своїй тарілці. Хоча, чого вже там – Гвінет Пелтроу в ролі Пеппер, дами серця Тоні Старка, теж не виглядає дуже переконливо.
Розчаруванням для багатьох фанатів стало зниження рейтингу. Ну де це бачено, щоб кровожерливий Веном, що відкушує голови, який має в коміксах віковтй ценз 18+, перетворювався в підліткове видовище? Ясна річ, що компанія відверто не ризикнула робити картину, яка повинна відкрити новий кіновсесвіт, з рейтингом R. Але натяки на всі характерні Веному звірства все ж є, нехай і основна їх частина залишається за кадром. На самого персонажа це негативно не відображається. З іншого боку, якби всі пропущені сцени знайшли своє місце в роботі Флейшера, то перед нами б з’явився просто черговий Хижак. І куди цих «Хижаків» ще далі плодити?
Наостанок поговоримо про гумор. У фільмі він є. Хтось називає його примітивним, але навіть найзатятіші скептики під час перегляду кілька разів приснуть зо сміху. Уся комедійність сюжету в більшості випадків криється саме в діалогах Венома й Брока. І вийшло все-таки дуже непогано. Скажімо так, не “Дедпул», звичайно, але влучні іскрометні жарти непогано розбавляють історію. Особливо ту її частину, яку хочеться назвати невдалою.
Резюме
А на завершення хочеться сказати, що поява сольного фільму про ще одного неоднозначного, але неймовірно популярного антигероя вийшла швидше вдалою, ніж провальною. Так, сюжет місцями провисає, оповідання іноді кидається з боку в бік, а графіка дійсно відсилає нас до ранішнього розвитку кінематографа. Але навіть незважаючи на те, що картину розібрали по цеглинці й викинули в сміттєвий кошик з непотрібним ще до офіційного виходу, фільм вийшов цілком непоганою розвагою. Порівнювати його з марвеловскіми стрічками сенсу немає – «Веном» абсолютно на них не схожий. До того ж рафінадні та хрестоматійні блокбастери від Marvel вже неабияк набридли – з картини до картини приблизно одне й те саме.
Так, «Веном» не отримає ані «Оскара», ані захоплені відгуки кінокритиків або впливових видань, але чи завжди це так важливо, якщо мова йде про кіно як про розвагу, а не шедевр кінематографа?
