Напевно вже багато хто чув про те, що Google розробила спрощену версію своєї операційної системи й назвала її Android Go. Створювалася вона спеціально під найскромніші за характеристиками пристрої, щоб і їм була доступна вся функціональність «дорослих» гаджетів, і працювала система при цьому плавно й без підвисань. Першою «бюджетною ластівкою» з Android Go на борту в рядах смартфонів Xiaomi став Redmi Go – найдоступніший пристрій бренду.
Чим гарний новачок від Redmi? А головне, як себе на практиці показує полегшена операційка на досить скромному «залізі»? Кому підійде цей базовий смартфон? Давайте розбиратися разом.
Зміст
Комплектація та зовнішній вигляд
Комплект поставки у Redmi Go досить звичний. У білій фірмовій коробці можна знайти, власне, сам смартфон, кабель для зарядки, мережевий адаптер, а також скріпку для вилучення слотів та акуратний мануал з інструкцією. Весь необхідний мінімум є, а побачити в комплекті найдешевшого пристрою чохол або хоча б навушники було б трохи утопічно.
Якщо говорити про дизайн і матеріали, то корпус Redmi Go виконаний з добротного пластику з матовою текстурою. Особисто я поважаю матові «спинки» за те, що на них не так збираються сліди експлуатації. Зрозуміло, «пальці» і на них можна побачити, але вони однозначно не так кидаються в очі, як на глянці. У мене на тесті модель у симпатичному синьому кольорі, але крім синього смартфон також представлений у класичнішому чорному. Екран, як того й слід було очікувати, закритий захисним склом Gorilla Glass 3-го покоління з олеофобним покриттям.
На задній частині у верхньому лівому кутку можна знайти модуль основної камери зі спалахом. Зверху, над екраном, розташувався аудіовихід для навушників і зовнішній мікрофон (для запису відео), а на протилежному боці розміщений динамік, розмовний мікрофон і роз’єм для зарядки звичного нам типу microUSB. Справа, як завжди, знаходяться кнопка живлення та кнопки регулювання гучності. А зліва від дисплея знайшли своє місце два слоти: один – для єдиної NanoSIM, а другий, гібридний, – для ще однієї NanoSIM і картки пам’яті (гаджет підтримує microSD до 128 ГБ). Сьогодні таке рішення здається розкішшю – не всі моделі можуть похвалитися окремими слотами для картки пам’яті та мобільних карток. Але, оскільки всередині смартфон не перевантажений усякими додатковими модулями й «залізяками», то місця в корпусі предостатньо для фривольного розпорядження. Чим і поспішили скористатися розробники.
Безпосередньо над самим дисплеєм знаходиться розмовний навушник і селфі-камера без спалаху, а під ним розташувалися головні сенсорні кнопки – «Меню», «Додому» і «Назад». Через це нагромадження дисплей і собі має досить великі рамки, що в світлі нинішніх тенденцій здається трохи застарілим. Та й взагалі Redmi Go візуально відправляє нас у 2016-2017 роки, де такий стиль оформлення був дуже навіть у попиті, і більшість пристроїв на ринку виглядали приблизно так.
Але на дворі 2019-й, виробники привчають нас до подвійних камер, градієнтних і дзеркальних «спинок», краплеподібних (або «бровним») вирізам і практично повністю безрамковим дисплеям. І було б справедливо вимагати від сучасного гаджета такого ж «фаршу», якби ми не говорили про смартфон з цінником близько $80. При таких розкладах усі причіпки з приводу старомодного дизайну виглядають як мінімум безглуздо. Тому для своєї вартості пристрій виглядає цілком гідно.
Дисплей
Отже, Redmi Go має 5-дюймову IPS-матрицю з роздільною здатністю 1280×720 і щільністю пікселів 294 ppi. І дисплей дійсно непоганий. Картинка досить чітка, контрастна, передача кольору в нормі, а запас яскравості зберігає читабельність навіть у сонячний день. Щоправда, якщо говорити про кастомізацію, то вона тут мінімальна. Немає можливості «погратися» з температурою зображення або пріоритетністю того, чи іншого тону. Максимум, що можна вичавити з налаштувань екрану, це вибрати розмір шрифту, керувати яскравістю або працювати з режимом для читання. Останній, до речі, на максимальній інтенсивності за кольором іде не стільки в жовтий, скільки в брудно-помаранчевий. Радує, що його насиченість можна змінювати повзунком.
Але скромна кількість налаштувань екрану – це питання не апаратної частини, а програмної. Нагадаю, що Redmi Go працює під керуванням «найлегшої» версії Android, яка позбулася значної кількості налаштувань для того, щоб на ній з легкістю й грацією могли працювати малопродуктивні гаджети. Але про неї ми поговоримо нижче.
Що всередині?
Під «капотом» нашого бюджетника знаходиться відомий 4-ядерний чипсет Qualcomm Snapdragon 425 укупі з графічним прискорювачем Adreno 308. Так, процесор далеко не новий і далеко не найпродуктивніший, але для смартфона початкового рівня це цілком розумне рішення. Тим більше, що його місце міг зайняти який-небудь MediaTek.
Я тестую модель у модифікації 1/8 ГБ, але також очікується варіант з 1 ГБ оперативної пам’яті та 16 ГБ ПЗП, ціна якого буде незначно вища. Варіат не найширший, з цим не посперечаєшся, враховуючи той факт, що картку пам’яті з великою часткою ймовірності доведеться докуповувати і в першому, і в другому випадку.
Як ви розумієте, «проганяти» Redmi Go у всяких синтетичних тестах сенсу немає – нічого вражаючого він не покаже. Та й не заточений він під вражаюче. Його завдання – справлятися з повсякденними навантаженнями, які в основному базуються на соціальних мережах і месенджерах, перегляді відео, роботі з поштою, дзвінками і невибагливими застосунками. Що стосується ігор, то, у принципі, можна «позаліпати» в якісь скромні аркади або головоломки. Але не більше. Великовагові ігри (і навіть середняки) будуть гальмувати й постійно закриватися при згортанні, що ніякої радості в ігровий процес не привнесе. Зате в звичайній роботі з усіма завданнями справляється добре – застосуноки працюють коректно, та й з багатозадачністю проблем не виникає.
Як показує себе Android Go на практиці
Це те, що мене цікавило в Redmi Go насамперед. Операційною системою в смартфоні виступає Android Go, що нещодавно вийшла у світ, яка в цьому випадку працює на основі Android 8.1 Oreo. І таке рішення дозволяє малопотужним девайсам підтримувати продуктивність на досить-таки гарному рівні. Щоправда, заради цього Google довелося багато пунктів переглянути й переробити. Наприклад, меню налаштувань виглядає в рази скромніше, ніж на пристроях на тому ж Android 8.1, але без приписки «Go». До слова, для користувачів старшого покоління це напевно буде плюсом, оскільки різноманітність пунктів меню й налаштувань зазвичай більше плутає, ніж забезпечує їм зручність у роботі.
Незаперечним плюсом цієї операційки є те, що як мінімум найближчі кілька років вона буде оновлюватися та забезпечувати пристрої актуальними функціями і фішками. І це як раз те, чого так не вистачає старшим моделям Android-смартфонів. Девайси, випущені 3-4 роки тому, вже навряд чи коли-небудь отримають оновлення, зате Android Go забезпечить свої пристрої софтом прямісінько з печі.
Інтерфейс
Інтерфейс виглядає інакше, що, для рядового користувача, можливо, трохи незвично. Спеціально для «полегшених» пристроїв Xiaomi випустила Mint Launcher, який зовні нагадує суміш класичного Android з MIUI. Але на ділі розібратися з ним простіше простого – він елементарний і зрозумілий та ознайомитися з його тонкощами можна буквально за півгодини.
Саме меню застосунків відкривається свайпом угору. Стиль іконок досить простенький, але наочний, а їх кількість у рядку можна вибирати на свій розсуд – від 3 до 5. Природно, чим більше їх буде в ряд, тим більше іконок поміститься на екрані. Але не варто переживати, що зі збільшенням кількості їх буде погано видно – можна задати їм розмір від ХS (у кого добре із зором) до ХL.
У цілому все зручно й зрозуміло. Чого мені тут не вистачає, так це окремо виведеної Галереї. Усе керування зображеннями відбувається через Провідник, що, як мені здається, не дуже зручно. Іноді потрібен швидкий доступ до фото, що Галерея якраз-таки добре забезпечувала. Але маємо те, що маємо.
Сервіси Google
Важлива особливість Android Go полягає ще й у тому, що основні Google-сервіси в ньому теж мають позначку «Go». Наприклад, Youtube Go, Maps Go, Gmail Go та інше. А ось замість звичайного Facebook встановлений Facebook Lite. Це говорить про те, що софт був спеціально стиснутий і спрощений, щоб працювати досить спритно на настільки скромному пристрої. Більшість таких застосунків мають знайомий інтерфейс й основна функціональність залишилася недоторканою. Лише за деякими корективами.
Щоправда, це не стосується Youtube Go. Тут, мені здається, зі спрощенням перестаралися. Якщо натиснути на три вертикальні крапки (Параметри) під час перегляду відео, то вам доступні аж два пункти – Поскаржитись та Ввімкнути/Вимкнути субтитри. А зміна якості відео відбувається безпосередньо перед переглядом ролика. На вибір доступні 3 варіанти – Базова якість, Стандартна та Висока. Цифр ніяких немає, але візуально я можу припустити, що при Стандартній якості ролик транслюється у форматі 360р, а при Високій – 480р. Навіть незважаючи на те, що екран сам собою невеликий і такої роздільної здатності має бути досить, мені все ж не вистачає чіткості зображення.
До всіх інших Go-застосунків у мене не виникає жодних зауважень. Так, функціонально вони трохи спростилися, але не критично і користуватися ними цілком комфортно. Але якщо ви не шукаєте легких шляхів, то вам нічого не заважає встановлювати класичні програми без всяких «Go» прямісінько з Play Market. Щоправда, вони можуть непогано навантажувати й без того слабеньке «залізо» смартфона і розраховувати на коректність їх роботи все ж не варто.
Камери
Як того й слід було очікувати, камери в Redmi Go теж досить скромні. Але що тут можна вимагати від пристрою з цінником «дешевше нікуди»? Основна камера має модуль на 8 Мп зі світлочутливістю f/2.0, автоматичним фокусуванням і можливістю знімати відео у форматі HD Ready (1280×720). На ділі такою камерою можна досягти непоганих знімків, але тільки в умовах гарного природного освітлення. Для найкращого результату краще знімати на вулиці та вдень – при слабкому або штучному освітленні якість фото починає «кульгати», з’являються «шуми» і зернистість.
Селфі-камера представлена простеньким 5-мегапіксельним модулем. Тут немає практично ніяких додаткових налаштувань і бьютифікаторів, за винятком функції Покращення. Відверто кажучи, роботу цього покращувача при посередньому світлі оцінити важко, але, імовірно, при денному він може дати ефект «легкого фотошопа».
Автономність
Бюджетник оснастили літій-іонним акумулятором з ємністю 3000 мА*год. У принципі, для будь-якого сучасного смартфона це ні багато ні мало, а в самий раз. При активній роботі та великій кількості дзвінків на добу Redmi Go точно прослужить цілий день. Хоча при менш інтенсивній експлуатації заряд можна розтягнути й на два дні. Загалом, як і в будь-якому пристрої.
Для кого був створений Redmi Go?
Судячи за його характеристиками й тому, що пристрій позиціонується як гаджет початкового рівня, то призначений він для тих, хто тільки починає своє знайомство зі світом смартфонів. В основному це стосується школярів і людей старшого покоління, які звикли до кнопкових телефонів, але хочуть познайомитися з новішими технологіями. У цьому ключі Redmi Go – це гарне рішення. Досить простий і зрозумілий інтерфейс, смартфон функціонально не перевантажений, але при цьому володіє всім тим мінімумом можливостей, який затребуваний на сьогоднішній день. А ціна просто подарункова. Мабуть, це найдоступніший смартфон на українському ринку, що випускається досить-таки відомим брендом, якому можна вірити.
