Як вибрати телевізор

Сегмент телевізорів стрімко змінюється рік у рік, адже технології постійно розвиваються та на зміну одним приходять інші, досконаліші. Сьогодні поговоримо про те, за якими параметрами варто вибирати телевізор сьогодні, на що важливо звернути увагу, а чим можна знехтувати. Час прочитання — 9 хвилин.

Чи має значення, для якої кімнати вибирається телевізор?

Універсальних телевізорів не буває, тому починати вибір нового ТВ краще з його «цільового призначення», тобто з того, для якої кімнати у вашому домі він купується, адже саме це буде головним орієнтиром при виборі його розміру, типу матриці й навіть ціни.

Припустимо, ви вибираєте телевізор для кухні. Зрозуміло, він тут не має стратегічного значення та здебільшого грає роль фону, поки ви там клопочете. Через це й вимоги до кухонних моделей скромні: вони не повинні бути дуже великими (зазвичай до 32″), можуть мати найпростіший тип матриці, HD-роздільну здатність і не мати навороти.

Від телевізора для спальні ми очікуємо більшого. Тут вже й діагональ хочеться побільше, і екран серйозніше, і щоб «мізки» (тобто Smart TV) були на місці. Усе-таки при перегляді фільму або серіалу перед сном хочеться бачити якіснішу картинку, і при цьому не хочеться особливо морочитися з вибором контенту, для чого Smart TV якраз і стане в нагоді.

Якщо ж говорити про вибір телевізора для вітальні, то тут будуть актуальні найпросунуті моделі «ящиків». Бо саме у вітальні ми збираємося з домочадцями вечорами та приймаємо гостей, а телевізор при цьому служить якоюсь «точкою зібрання». Крім цього, до телевізорів у вітальнях ми часто підключаємо додаткові мультимедійні пристрої — ігрові консолі та акустичні системи, наприклад. Тому тут ми хочемо бачити великий та якісний екран із високою роздільною здатністю (в ідеалі 4К) і такою самою високою щільністю пікселів, обов’язково зі Smart TV і всіма необхідними роз’ємами для підключення зовнішніх пристроїв.

При виборі телевізора у вітальню, мабуть, є сенс відразу визначитися з бюджетом, оскільки розкид цін у цьому сегменті великий, а верхня цінова межа часом виходить за рамки розуміння.

Діагональ

По суті, розмір телевізора сьогодні — це питання особистих переваг. Технічно принцип вибору один: чим більше кімната, тим більшу діагональ у неї можна вписати. Тому озброюватися рулетками й прораховувати складні формули, які допоможуть визначити якийсь стандарт розмірів екрана з урахуванням віддалення від нього, взагалі не обов’язково. Але якщо ви звикли спиратися більше на цифри, ніж на відчуття, то існує проста формула визначення діагоналі телевізора: відстань від місця перегляду до телевізора має дорівнювати трьом діагоналям екрана. За цією формулою можна визначити, на якому віддаленні від екрана перегляд буде оптимальним.

Наприклад, якщо ми візьмемо екран із діагоналлю 43 дюйми, то для спрощення розрахунків краще їх відразу перевести в сантиметри. 1 дюйм дорівнює 2,54 см, отже, 43×2,54 = 109,22 см. Значить, згідно з цією формулою, оптимальною відстанню до 43-дюймової панелі можна вважати 3,5 м.

Але, знову ж таки, усі ці розрахунки носять рекомендаційний характер і зовсім необов’язково їм суворо дотримуватися. Особливо, якщо ви вибираєте телевізор не тільки для перегляду фільмів, а й для своєї ігрової консолі. Якщо, маючи все той самий 43-дюймовий телевізор, ви будете сидіти на віддалі в 3,5 м, то задоволення від гри буде небагато. А якщо при цьому ви ще й витратилися на круту OLED-матрицю з 4К, то з такої відстані оцінити всі принади новенького телевізора буде складно.

Є й зворотний бік медалі, коли екран занадто великий або ви сидите занадто близько. У цьому разі складно охопити всі зображення цілком та очі в буквальному сенсі розбігаються, збираючи картинку по частинах. Крім втоми очей, при таких розкладах нічого не добитися.

Тип екрана

Сьогодні всі існуючі на ринку телевізори можна умовно поділити на дві великі категорії за типом застосовуваних матриць: LED та OLED. Незважаючи на схожу назву, принцип роботи в них принципово різний.

LED-матриці являють собою рідкокристалічні екрани зі світлодіодним підсвічуванням. І від останньої залежить багато чого. Сам собою LED-дисплей складається з тисяч пікселів, кожен з яких відображає певний колір — синій, червоний і зелений. Щоб ці кольори ми могли побачити, пікселі додатково підсвічені світлодіодами.

Підсвічування може здійснюватися як за периметром екрана (такий тип розташування підсвічування називається Edge), так і по всій його площі (Direct). Перший спосіб дозволяє знизити енергоспоживання й зробити екран тоншим, але за рахунок нерівномірного освітлення падає якість зображення — за периметром або з тих боків, де є світлодіоди, з’являються засвітки. При використанні Direct-підсвічування світлодіоди розташовані позаду екрана по всій площі й висвітлюють його рівномірно. У цьому випадку засвітів не буде, але зробити тонким телевізор із таким типом підсвічування неможливо.

До переваг LED-екранів варто віднести доступнішу вартість, а до недоліків — не найвищий контраст і неможливість домогтися глибокого чорного світла (він виходить темно-сірим).

OLED-матриці працюють інакше. Тут не застосовується додаткове підсвічування, як у випадку з LED, а джерелом світла є безпосередньо самі пікселі. Завдяки тому, що піксель може як загорятися та відображати той чи інший колір, так і залишатися вимкненим, OLED-екрани можуть похвалитися дуже глибоким контрастом, максимальними кутами огляду без спотворення, насиченою передачею кольору та «справжнім» чорним кольором. Картинка на OLED дуже соковита, але виробництво їх складніше й дорожче, тому й цінник на телевізори з такими екранами в кілька разів перевищує вартість LED.

Однак прогрес не стоїть на місці та два основних виробника матриць у світі (а це Samsung і LG) вирішили знайти компроміс і створити доступніші LED-екрани, які за якістю зображення зможуть конкурувати з OLED. Так, у Samsung з’явилася технологія QLED, в якій застосовуються квантові точки, а у LG — NanoCell. Технічно, в обох випадках це той самий LED із типом підсвічування Direct, в яких застосовується не одночасна «заливка» екрана світлом, а об’єднання їх у невеликі групи й точкове керування ними. Завдяки такому рішенню підсвічування пікселів зонується залежно від інформації, сцени на екрані, дозволяючи досягати високої якості зображення, майже як в OLED. При цьому ціна на QLED і NanoCell-телевізори приємніша.

Визначитися з типом матриці для вашого нового телевізора допоможе, як не дивно, бюджет. Найдоступніший варіант — це LED-телевізор. Нехай у теорії його технологія не така досконала, але вже за 10 хвилин взаємодії з таким екраном ви перестанете думати про те, що це за екран та який тип підсвічування в ньому застосовується. Тим паче, що кожен виробник телевізорів намагається нівелювати особливості LED-екранів і витягнути якість зображення на максимум. Порівняно з LED, QLED і NanoCell забезпечать красивішу картинку, але обійдуться дорожче. І, нарешті, найтоповіше рішення на ринку телевізорів — це OLED. Він дозволяє отримати ідеальне зображення для будь-якого сценарію використання, але цінник на такі моделі досить високий.

Роздільна здатність екрана

Роздільна здатність екрана — це кількість пікселів на екрані, тому чим їх більше, тим якісніше та деталізованіше зображення. Сьогодні можна виділити 4 найпопулярніші роздільні здатності: HD (1366×768 пікселів), FullHD (1920×1080), 4K (3840×2160) і 8K (7680×4320).

HD-роздільна здатність уже майже не актуальна та властива лише бюджетним і невеликим за діагоналлю телевізорам. Скажімо так, для кухні телевізор із HD ще годиться, але для спальні або тим паче вітальні — ні.

FullHD сьогодні можна вважати стандартом або навіть мінімально допустимою роздільною здатністю для телевізорів. В основному тому, що основна частина контенту, чи те фільми, програми або ролики на YouTube, на сьогоднішній день надається у FullHD.

4К-телевізор, імовірніше, є сенс вибирати «на перспективу», якщо в основному вам потрібен телевізор для перегляду фільмів і серіалів, а також в якості монітора для консолі (головне, щоб консоль цю роздільну здатність підтримувала). З кожним днем ​​4К-контента стає все більше, але до обсягів FullHD він ще не доріс. Але, судячи з тенденції, через рік-другий ситуація серйозно зміниться, оскільки сьогодні багато онлайн-сервісів (на зразок того ж Netflix) пропонують велику кількість фільмів і серіалів у 4К. Але варто розуміти, що якщо ви плануєте в основному дивитися потокове телебачення або той же YouTube у FullHD, то 4К-роздільна здатність буде надлишковою та весь потенціал 3840×2160 пікселів розкритий не буде. Стало бути, і переплачувати за нього сенсу немає.

Під 8К-телевізори контенту поки дуже мало, тому доцільним придбання такого телевізора сьогодні не назвеш. Сенс розглядати подібні моделі буде щонайменше за кілька років, а поки 8К знаходиться в тій самій ситуації, що й 4К пару років тому — дивитися на ньому зараз майже нічого.

Зі Smart TV чи без?

Якщо ми говоримо про заміну старого телевізора на актуальніший, то у виборі на користь пристрою без Smart TV сенсу небагато. Наявність Smart TV дозволить розширити функціональність телевізора далеко за межі трансляції звичайного телебачення. Smart TV забезпечить доступ до великої кількості функцій та онлайн-сервісів: від безкоштовного YouTube до платних кінотеатрів на кшталт Megogo, Netflix та іже з ними. Також відкривається доступ до серфінгу, соціальних мереж і ще величезної кількості застосунків, які сумісні з телевізорами.

З іншого боку, для використання телевізора в якості монітора смарт-функції можуть бути марними. У такому ключі можна сміливо вибирати звичайний телевізор і користуватися ним у своїх цілях. А якщо через якийсь час передумаєтей захочете використовувати телевізор за прямим призначенням, то можна докупити Smart TV-приставку та користуватися різноманітнішими функціями.

Операційна система

Операційні системи в смарт-телевізорах — це не зовсім той параметр, який буде основоположним при виборі нового телевізора. Але давайте подивимося, якими вони бувають.

Левова частка всіх телевізорів на ринку випускається з Android TV — операційною системою від Google, яка багатьом із нас знайома за смартфонами та планшетами. Її незаперечним плюсом є різноманітність програм, які підтримуються, простота й той факт, що адаптуватися до взаємодії з оболонкою не доведеться, якщо ви знайомі зі звичайним Android. Недолік у платформи по суті один — не найспритніший і зручний інтерфейс.

Є моделі, які працюють на адаптованому під телевізори Linux. Це друга за популярністю операційна система для ТВ, і подібні телевізори можна зустріти в Sony, Toshiba, Philips, TCL і Thompson. Для Linux характерна стабільна й надійна робота, проте система сама собою не настільки гнучка, як версія для ПК. Вибір застосунків обмежується тими, які доступні в каталозі від розробника, і встановлювати програми з інших джерел, як це можна робити з Android, не можна. Тому функціональність телевізорів на Linux скромніше, зате сама система надійніша та безпечна.

Tizen OS є розробкою компанії Samsung, яку можна зустріти тільки на пристроях цього бренду. Основою для операційної системи став Linux. Головна перевага Tizen — продуманіший і чуйніший інтерфейс від Android TV. З іншого боку, у фірмовому магазині застосунків самих програм зовсім не багато.

WebOS — це дітище LG, яке взяло початок ще у 2014 році і, за аналогією з Tizen, базується на ядрі Linux і застосовується тільки у фірмових телевізорах. Основні характеристики WebOS схожі з платформою Samsung — інтерфейс куди приємніший і зручний, але доступних для встановлення застосунків у магазині все ще мало.

Firefox OS була розроблена компанією Mozilla та застосовувалася в основному на телевізорах Panasonic. Незважаючи на те, що телевізори з цією операційною системою були досить вдалими, оскільки система відмінно працює навіть із малопотужним «залізом», Mozilla повністю зупинила роботу над проектом Firefox OS. Зараз усе ще можна зустріти смарт-телевізори Panasonic із «вогненною лисицею», проте нові моделі з цією операційкою вже не виробляються.

 Які інтерфейси повинні бути в телевізорі

Якщо ми говоримо про бездротове підключення, то для смарт-телевізора обов’язковий модуль Wi-Fi для підключення до вашого домашнього роутера. Bluetooth буде корисний для швидкого підключення периферійних пристроїв — бездротових клавіатур або мишок. Для підключення ноутбука та смартфона до телевізора зручніше використовувати Miracast, Chromecast, WiDi або AirPlay (для пристроїв Apple).

Із роз’ємів сьогодні найкорисніші — це USB для підключення зовнішніх накопичувачів, HDMI, який стане в нагоді для підключення ігрової консолі або додаткової акустики, а також LAN для дротового підключення до Інтернету, якщо в ньому виникне необхідність.

Кілька слів про тюнери

Тюнери — це пристрої, які забезпечують прийом телеканалів різних типів сигналів. Сьогодні найзатребуванішими є:

• DVB-T та DVB-T2 — тюнери для перегляду цифрових каналів через стандартну зовнішню антену;
• DVB-S та DVB-S2 — забезпечують прийом супутникового телебачення й будуть актуальні, якщо ви використовуєте або збираєтеся встановлювати супутникову тарілку;
• DVB-C та DVB-C2 — потрібні для перегляду кабельного ТБ у цифровій якості.

Більшість телевізорів середнього та високого цінового сегмента зазвичай оснащена всіма типами тюнерів. Однак у бюджетних моделях може бути передбачена лише частина з них, тому перед остаточним вибором недорогого телевізора варто дізнатися, які саме тюнери представлені в конкретній моделі.

Також за темою:

• Як вибрати домашній кінотеатр
• Як перевірити телевізор при покупці
• Огляд Samsung The Sero — топовий Smart TV
• Огляд телевізора Xiaomi Mi TV UHD 4S 50″
• ХауТу: як вибрати телевізор у 2020
• Як вибрати настінне кріплення для телевізора
• LG C9 — найтонший телевізор
• Огляд Xiaomi Mi Smart Projector Mini — кращий компактний проектор
• Кінотеатр вдома від Xiaomi — швидкий огляд лазерного проектора