Як вибрати материнську плату

У цьому матеріалі ви прочитаєте про нюанси вибору материнської плати — основи будь-якого комп’ютера. Час прочитання статті — 8 хвилин.

Функціональність материнської плати визначає те, як буде працювати ПК. Наприклад, якщо ви поставите швидкісний жорсткий диск у бюджетну материнку, він не зможе передавати дані на повну потужність. Те саме стосується й інших компонентів. Але й крім цього, при виборі материнських плат є багато нюансів, про які ми розповімо далі.

Чипсет та сокет

Це одні з головних речей, на які варто звертати увагу при виборі. Сокет на материнській платі відповідає за її сумісність з процесором (про те, на що звертати увагу при його покупці ми розповімо найближчим часом). Тут все просто: потрібно подивитися в характеристиках процесора використовується сокет і вибрати материнську плату з відповідним. У разі невідповідності «камінь» просто не встане в пристрій.

З чіпсетами трохи складніше. Це набір мікросхем, що керують процесором, оперативною пам’яттю, системними шинами та іншими елементами комп’ютера. Моделей чіпсетів існують десятки, позначаються вони просто кодовими назвами, так що заплутатися в них легко. Пройдемося по основним з них, припускаючи, що ми вибираємо материнську плату під сучасний процесор Intel або AMD (про основні відмінності між ними також читайте на сторінках нашого блогу незабаром).

Чипсети для процесорів Intel

Основними різновидами чіпсетів для процесорів Intel в споживчому сегменті зараз є H410, B460, H470 і Z490. Чіпсет H410 – це молодша різновид чіпсетів для «каменів» десятого і майбутнього одинадцятого покоління. Там передбачено всього два слоти для установки оперативної пам’яті, немає можливості розгону, мало фаз живлення процесора, є тільки один порт M.2 (та й той з урізаною швидкістю). На базі цього чіпсета можна зібрати бюджетний комп’ютер, який буде використовуватися для вирішення офісних завдань, веб-серфінгу, навчання та ін. Головне ж достоїнство H410 – невисока ціна материнських плат на його базі. приклад — GIGABYTE H410M H.

B460 – це чіпсет середнього рівня. У материнських плат на його базі доступні чотири слота для оперативної пам’яті, є два порти M.2 і підтримка роботи декількох відеокарт, а також можливість створення дискових масивів. Материнські плати на чіпсеті B460 підходять для складання ігрових комп’ютерів (нехай і не найпотужніших) і роботи з ресурсоємними програмами. При цьому їх ціна теж не дуже висока, в чому можна переконатися на прикладі материнської плати ASUS PRIME B460M-K.

Чіпсет H470 вже можна віднести до категорії флагманських (хоч і з натяжкою). Такі материнські плати підтримують автоматичний розгін процесора і пам’яті Velocity Boost і Turbo Boost, також у них є порти останнього покоління USB 3.2 Gen 2 і підтримка Wi-Fi 6. Материнські плати на чіпсеті H470 – це хороший вибір для геймерів і всіх, кому потрібна продуктивна система.

Самий просунутий чіпсет – це Z490. Тут підтримується повноцінний ручний розгін пам’яті і процесора (доступно до 16 фаз живлення «каменю»), є три порти М.2 і підтримка всіх сучасних стандартів і інтерфейсів. Материнські плати на базі Z490 призначені для топових ігрових систем, ентузіастів і роботи з самими ресурсоємними додатками. Приклад такої материнської плати – MSI MEG Z490 Godlike, яка здатна працювати з самими продуктивними процесорами і оперативною пам’яттю і забезпечувати їх якісний розгін.

Чипсети для процесорів AMD

Ситуація з чіпсетами для процесорів AM у цілому схожа: їх моделей трохи більше, але розрізняються вони так само по функціональним можливостям. Але в цілому навіть бюджетні моделі функціональніша аналогів для процесорів Intel. Так, все (крім A320) підтримують розгін процесора і пам’яті. У Intel цим можуть похвалитися тільки флагманські моделі. Також в них відразу йде по чотири слоти оперативної пам’яті, є підтримка дискових масивів і мінімум один порт USB 3.2 Gen 2. Головне ж відмінність чіпсетів для AMD полягає в кількості портів (як зовнішніх, так і внутрішніх) і підтримки поколінь процесорів на архітектурі Zen.

A320, B350 і X370 – це бюджетні моделі чіпсетів. Вони підтримують архітектуру процесорів Zen +, а їх основне призначення – використання в офісних ПК і простеньких мультимедійних системах. Чіпсети B350 і X370 також підходять для складання ігрових систем початкового і середнього рівня, а також роботи ресурсоємних додатків (хоч і не найшвидшою).

Чіпсети X470 і B550 вже відносяться до преміум-сегменту. Основна їхня відмінність – підтримка архітектур. Перший підтримує Zen 2, а другий – ще й Zen 3. Виходячи з цього, зараз вже краще брати саме B550, так як X470 в порівнянні з ним уже застарів. Ці чіпсети підходять для складання продуктивних ігрових станцій середнього і високого рівня і роботи з ресурсоємними програмами.

X570 – це топовий чіпсет для процесорів AMD. Його головна фішка – підтримка високошвидкісної шини PCI-E 4.0 з пропускною спроможністю до 31,5 ГБ / с і оперативної пам’яті з частотою 4800 МГц. Даний чіпсет використовується для складання топових ігрових систем, також він популярний у ентузіастів і любителів розгону. Як приклад подібного пристрою наведемо материнську плату ASROCK X570 PHANTOM GAMING 4S, яка забезпечує відмінну продуктивність системи в розгоні і найвимогливіших іграх.

Форм-фактор

За розміром материнські плати діляться на кілька типів. Повнорозмірні пристрої мають типорозмір ATX (30,5 × 24,4 см), середні називаються Micro-ATX (24,4 × 24,4 см), найменші – Mini-ITX (17 × 17 см). Звичайно, існують і інші форм-фактори (всього їх близько двадцяти), але, збираючи комп’ютер, ви найчастіше зіткнетеся саме з цими трьома типорозмірами.

Від форм-фактора материнської плати в першу чергу залежить кількість портів на ній. Наприклад, на платі ATX ви знайдете мінімум чотири слота для установки оперативної пам’яті, тоді як на Micro-ATX – тільки два. Це стосується і роз’ємів живлення для кулерів – на маленьких платах часто є харчування тільки для процесорного вентилятора та одного системного, тоді як на повнорозмірною їх може бути значно більше.

Під форм-фактор материнської плати заточені і комп’ютерні корпусу. Чим більше сам корпус, тим більше плат він підтримує. Наприклад, в корпус Full Tower можна встановити всі три типи материнських плат, а в компактний корпус можна поставити тільки Micro-ATX або Mini-ITX. Так що якщо ви зупините свій вибір на повнорозмірною платі ATX, то перевірте, чи підійде вона до наявного або підбирається корпусу.

Як приклад повнорозмірною материнської плати форм-фактора ATX наведемо ігрову модель MSI Z170A GAMING M5.

Підтримка пам’ят та її максимальні частоти

На відміну від деяких інших компонентів ПК, оперативна пам’ять не є зворотно сумісним з роз’ємами минулих поколінь. Наприклад, жорсткий диск, що підтримує інтерфейс SATA III, можна встановити на материнську плату з підтримкою SATA II і навпаки (різниця буде тільки в швидкості передачі даних). А ось з оперативкою так не вийде – фізичні роз’єми різні. Тому стару пам’ять DDR3 не вийде поставити на нову материнку з підтримкою DDR4, враховуйте цей момент при складанні ПК. Зараз найсучасніший стандарт пам’яті – це DDR4, тому нову плату краще брати саме з такою пам’яттю.

Всі материнські плати мають граничний обсяг підтримуваної оперативної пам’яті – цей показник вказується в характеристиках. Чим просунуті модель, тим більше пам’яті вона підтримує. У серверних моделей ці показники перевищують 1 ТБ, в призначеному для користувача ж сегменті найпоширеніші значення – це 32 ГБ, 64 ГБ і 128 ГБ.

Більшість сучасних материнських плат підтримують роботу пам’яті в двоканальному режимі. Він забезпечує швидшу роботу двох планок пам’яті однакового обсягу, ніж однієї з об’ємом в два рази більше. Тому краще звертати увагу на плати мінімум з чотирма роз’ємами. По-перше, в двоканальному режимі пам’ять буде працювати ефективніше, а по-друге – навіть якщо зараз ви плануєте встановити тільки дві планки, в майбутньому можна буде при необхідності доставити ще пам’яті.

Також звертайте увагу на максимальні частоти пам’яті, які підтримує материнська плата. Наприклад, якщо це значення становить 2133 МГц, то пам’ять з більшою частотою (наприклад, 3000 МГц) брати не має сенсу – все одно вона буде працювати тільки на максимальній частоті, яку підтримує плата. Топові показники по підтримці високої частоти оперативної пам’яті демонструє пристрій Gigabyte B550 AORUS PRO AC. Ця материнська плата працює з найпродуктивнішою оперативкою частотою до 5000 МГц.

Основні роз’єми та інтерфейси

На кожній материнській платі частина портів виявляється зовні корпусу, а частина залишається всередині. Неважко здогадатися, що зовнішні порти призначені для підключення зовнішніх пристроїв, а внутрішні – для начинки комп’ютера. Розповімо коротко про основні з них

PS/2

Порти для підключення клавіатури та/або мишки. Це застарілий стандарт, який зараз використовується тільки в найпростіших моделях аксесуарів. Більшість же підключається до материнської плати через USB. Проте, на багатьох платах досі є хоча б один такий порт. Це не данина традиціям – в деяких ситуаціях він буває корисний. Наприклад, у вас поламалася мишка або клавіатура, а під рукою є тільки старе запасне пристрій саме з таким портом.

Аудіороз’єми

Кожна материнська плата має вбудовану звукову карту, відповідно на ній присутні і роз’єми для підключення аудіотехніки. У найпростіших моделях є три порти – зелений вхід для підключення основних колонок, рожевий вхід – для мікрофона і блакитний вхід – для підключення зовнішніх пристроїв типу радіоприймача, звук з яких таким чином можна слухати через колонки ПК.

У більш просунутих материнських платах є роз’єми для підключення сабвуфера (жовтий або помаранчевий колір) і додаткових колонок систем об’ємного звучання (сірий і чорний роз’єми). Ще на таких платах зустрічаються аудіороз’єми SPDIF, які призначені для цифрової передачі аудіосигналу. До подібних материнських плат відноситься Asus ROG Strix B550-F Gaming, яка забезпечує відмінну якість звучання в іграх, при прослуховуванні музики і перегляді фільмів.

Ethernet

Порт для підключення мережевого кабелю, по якому комп’ютер з’єднується з Інтернетом, локальною мережею або роутером. Зустрічається на будь-який материнської плати, в просунутих моделях їх навіть може бути кілька, але для домашнього використання це навряд чи знадобиться.

USB

Ці порти використовуються для підключення пристроїв і накопичувачів. На сучасних материнських платах вони бувають декількох типів. Найчастіше йде мінімум два USB 2.0 для підключення клавіатури і мишки – їм не потрібна велика швидкість передачі даних. Також присутні кілька швидкісних портів USB 3 для підключення накопичувачів, все частіше зустрічаються материнки з портами USB Type C. Якщо вам важлива наявність саме цього порту, зверніть увагу на материнську плату Asus TUF B450M-Plus Gaming.

SATA

Це інтерфейс обміну даними з накопичувачами інформації. Саме до таких портів підключається більшість магнітних і твердотільних жорстких дисків, а також периферія типу кардридеров і дисководів. Від кількості портів SATA на материнській платі залежить те, скільки накопичувачів і інших пристроїв ви зможете підключити до комп’ютера. Принцип вибору тут простий – чим більше, тим краще.

На сьогоднішній день самою останньою версією даного інтерфейсу є SATA III, що підтримує швидкість передачі даних до 6 Гбіт / с. Існує також інтерфейс підключення зовнішніх пристроїв eSATA з можливістю «гарячого» підключення накопичувача (коли не потрібно перезавантажувати комп’ютер, щоб система розпізнала диск). Такі порти можна зустріти на деяких комп’ютерних корпусах, але особливого поширення і популярності стандарт не набув.

PCI-E

Це один з основних протоколів передачі даних між функціональними блоками комп’ютера. На сьогоднішній день основним є стандарт PCI-E 3.0. Він забезпечує швидкість передачі даних до 16 Гбайт / с. На материнських платах є мінімум один роз’єм PCI-E x16 до якого підключається відеокарта, також присутні кілька роз’ємів PCI-E x4, PCI-E x2 або PCI-E x1 – до них можуть підключатися звукові і мережеві карти, різноманітні адаптери та ін. Для збірки звичайного домашнього комп’ютера (в тому числі ігрового) з головою вистачає одного роз’єму PCI-E x16 для відеокарти і декількох менших роз’ємів PCI-E. Хоча існують материнські плати, до яких можна підключити більше десяти різноманітних пристроїв через роз’єми PCI-E.

M.2

Це спеціальний слот і роз’єм на материнській платі для підключення SSD-накопичувачів і інших пристроїв (наприклад, модулів Wi-Fi) відповідного формату. У чому його особливість? Головне – це дуже висока швидкість передачі даних. Пристрої даного типу використовують протокол PCI-E, про який ми писали вище. Таким чином інформацію можна передавати істотно швидше, ніж через звичний для накопичувачів інтерфейс SATA III. Поки що накопичувачі форм-фактора M.2 коштують дорого, але зрозуміло, що з часом вони будуть дешевшати (так було і зі звичайними SSD). Тому при виборі материнської плати звертайте увагу на наявність роз’єму M.2 – якщо не зараз, то в майбутньому обов’язково стане в нагоді.

Підтримка вбудованого відео

Багато сучасних процесорів мають відеоядро, яке дозволяє обійтися без відеокарти. Звичайно, для ігрового комп’ютера це не варіант, а ось машині для офісної роботи, інтернету або навчання відеоадаптер за великим рахунком не потрібен – можна обійтися одним процесором. Але для цього потрібно, щоб материнська плата підтримувала вбудоване відео. Полягає це в наявності на ній портів для підключення монітора. Найчастіше це аналоговий роз’єм VGA або цифровий DVI, також зустрічаються більш просунуті інтерфейси HDMI і DisplayPort. Так що якщо ви не збираєтеся грати на комп’ютері в вимогливі 3D-ігри, можна вибрати материнську плату з підтримкою вбудованого відео і заощадити при складанні ПК на відеокарті.

У материнської плати ASRock B365M Pro4-F є цілих три відеопорти – VGA, DVI, HDMI. Так що проблем з підключенням монітора або телевізора до цієї материнської плати не буде.

Бездротові інтерфейси

Тут все досить просто: деякі моделі мають вбудовану підтримку Bluetooth і Wi-Fi. Якщо вам дійсно потрібна функція бездротової передачі даних і підключення пристроїв, то вибирайте відповідну модель. Якщо немає, то переплачувати за подібну функціональність не варто. У будь-якому випадку, для комп’ютерів є модулі та Wi-Fi, і Bluetooth, так що нічого страшного, якщо на материнке немає підтримки відповідних протоколів – організувати це завжди можна. Інше питання, що вбудовані модулі працюють стабільно, тоді як із зовнішніми можуть виникати проблеми типу відвалу драйверів та ін. Підтримка бездротової передачі даних по протоколах Wi-Fi і Bluetooth 5 є в материнській платі Asus TUF Gaming Z490-Plus.

Вбудований процесор

На ринку в певній кількості присутні материнські плати, процесор в яких вже встановлено (найчастіше, намертво). Їх головні особливості — це низька продуктивність, малі габарити та економне енергоспоживання. Вони потрібні для складання комп’ютерів початкового рівня, які використовуються в якості дешевих робочих станцій, у навчальних класах, саморобних домашніх медіацентрах і для виконання інших невимогливих до ресурсів комп’ютера завдань.

Також за теомю:

• ХауТу: Як самому зібрати ПК у 2019–2020
• Збираємо ігровий ПК до 35 000 грн
• Які аксесуари необхідні геймеру
• Як вибрати топову відеокарту
• Як вибрати SSD для ПК
• Як вибрати блок живлення для геймерського ПК
• Збираємо бюджетний ігровий ПК до 20 000 грн