Сьогодні настав той момент, коли індивідуальні автономні літаючі транспортні засоби перестають бути мріями фантазерів. Вони перестають існувати тільки на сторінках фантастичних книг, вони стають нашим “сьогодні”, нашою реальністю.
І одне з провідних місць у розробці таких транспортних засобів займає компанія Kitty Hawk. Вона була створена одним із засновників Google, Ларрі Пейджем, а керує нею ще один екс-співробітник Google – Себастьян Трун.
Компанія, що щедро фінансується відомим мільярдером, знаходиться на фінальній стадії розробки транспортного засобу. Вони провели довгу серію передполітних і польотних випробувань у Каліфорнії. Ліберальне законодавство цього штату використовують багато компаній-розробники автономних транспортних засобів. Наприклад, Google, Uber і багато інших використовують Каліфорнію як випробувальний полігон машин з автопілотом. А для натурних випробувань у реальних умовах розробники зупинилися на Новій Зеландії.
Нова Зеландія має одну з найбільш стабільних енергетичних систем у світі. Адже ця країна вже зараз майже 80% усієї енергії отримує з відновлюваних джерел. А до 2050 року планує повністю відмовитися від викопних вуглеводнів. І ідея отримати екологічний транспорт для країни знайшла відгук на найвищому рівні.
Відповідний договір підписали прем’єр міністр Нової Зеландії Джасінда Ардерн і Себастьян Трун. Цей договір забезпечить сертифікацію та повне документальне оформлення новинки. І вироблена урядом Нової Зеландії документація щодо легалізації виробництва та подальшого використання в «побуті» приватного автономного літаючого транспорту, швидше за усе, стане шаблоном для інших країн.
Створений транспорт отримав назву Cora. Ларрі Пейдж відмовився від назви «літак». Він вважав за краще назвати своє творіння «повітряне таксі». Cora зовні виглядає, як невеликий літак, і може вміщати двох осіб. На невеликих крилах розташовано по шість невеликих роторних двигунів.
Для управління навички пілотування не потрібні. Транспорт може функціонувати повністю автономно. Для зльоту йому не потрібні злітно-посадочні смуги. Він може злітати вертикально, як вертоліт. Запас ходу з повним навантаженням на одному заряді складає майже 100 км. При швидкості майже 180 км і робочій висоті від 150 до 900 метрів.
Рух уперед забезпечується пропелером, розташованим за пасажирською кабіною. Системи управління будуть забезпечуватися трьома взаємно дублюючими комп’ютерними системами, а живлення кожного з дванадцяти гвинтів незалежне. Ну й для відчуття повної безпеки, на випадок повної відмови усіх дублюючих систем – парашут.
Планується, що комерційне використання повітряного таксі почнеться через три роки. А поки утрясатимуть усі документальні питання й відточувати технологію застосування.
Джерело: theguardian
